Вже була глибока ніч. Жінка проснулася від дивного звуку в її квартирі. Вона відкрила очі й побачила двох чоловіків, які світили ліхтариком по стінах. Було видно, що чоловіки щось шукали, направляючи ліхтар на стелаж з книгами.
“Блін, тут самі книжки”, – жінка почула шепіт й подумала собі, що злочинці зараз почнуть викидати все з полиць, перериють весь одяг, і все одно нічого не знайдуть. В цей час чоловіки вже наближалися до шафи.
– Хлопці, там грошей немає, – прошепотіла жінка.
– Сидоренко Сергій, ти знову не підготував домашнє завдання, – саме цю фразу почув Сергій. В цей момент його напарник вже накивав п’ятами. На ліжку лежав його класний керівник, жінка яка примусила його закінчити з горем 10 класів. Він не мав сумніву, що це вона, адже ці інтонації він не сплутає ні з ким.
Читайте також Домашня кілька за простим та смачним рецептом.
Сергій ще в школі не відрізнявся зразковою поведінкою. А після навчання приєднався до місцевої банди, та й почалися крадіжки й відсидки. Він ніколи й подумати не міг, що зустрінеться з вчителькою в цьому чужому містечку.
– Це ви, Ольго Сергіївно?
– Звідки ти знаєш моє ім’я? Тепер крадії знають господарів квартир по іменно?
Сергій включив світло, не бачив вже сенсу приховуватися.
– Сидоренко, а ти що тут робиш? Вийди з кімнати, дай халат накинути, – сказала Ольга Сергіївна. – Ходи пити на кухню чай.
Сергію було дуже соромно й він просив вибачення у вчительки.
– Нічого, що ніч на дворі. Ми вже давно не бачилися, а ти так сам в гості завітав. Мушу чимось пригостити, – сказала, ставлячи чайника на плиту.
Старенька почала розпитувати в чоловіка, де він живе, чим займається. Той плів їй всякі небилиці. Розповідав, що має вищу освіту та пристойну роботу. Знахабнів до того, що розказав начебто вони з другом хотіли розіграти свого колегу, те переплутали поверх і зайшли до неї випадково.
– Ольго Сергіївно, ви тільки не подумайте на мене щось погане. Я тут чисто випадково.
Чоловік допив чай та зібрався вже до дверей. На виході з квартири почав тупцювати на одному місці. Витягнув з кишені мобільний телефон та й поклав на тумбочку.
– Ви не подумайте, що це я його взяв. Він так під руки попався. Краще замок у дверях змініть, адже такий відчиняється за дві секунди.
– Сидоренко, ти був поганим учнем, ледачим і брехливим. Таким і залишився. В мене ще були сумніви, але тепер я точно знаю, хто в дев’ятому класі витягнув із моєї сумки гаманець, – сказала Ольга Сергіївна. – Іди звідси.
Ольга так до ранку і не спала. Думала про усіх своїх учнів, про їхнє життя. Вранці сусідка принесла молоко та сметану, й жінка взялася за гаманець. Він був порожній.
«Сидоренко Сергій, ти невиправний!»