Мама плачучи, розповідала батькові, як я її ображаю, доводжу, що це через мене вона хворіє і так далі. Я не витримала і зайшла на кухню.

Шлюб у мене був невдалий, довелося піти від чоловіка, і на перших порах я повернулася до батьків. І ось тут мене чекав сюрприз.

Одного разу я прийшла додому, зайшла тихо. На кухні голосно працював телевізор, мама щось так само голосно говорила батькові і вони не чули, як я ввійшла. І я почула їхню розмову.

Прикро до сліз і не знаю, як бути далі. Мама завжди була дивакувата, бідкалася, жалілася мені, а я її підтримувала. Скаржилася на
тата, розповідала, як він її дістав. І я завжди думала: бідна мама.

 

Читайте також Ти глянь на себе. Що з тобою сталося? Я й подумати не міг, що виношування дитинки може зробити з тебе таку велику

Потім я вийшла заміж, переїхала, і спілкувалися ми тільки по телефону. Шлюб у мене був невдалий, довелося піти від чоловіка, і на перших порах я повернулася до батьків. І ось тут мене чекав сюрприз.

Ситуація змінилася: я для батьків стала ворогом номер один. Одного разу я прийшла додому, зайшла тихо. На кухні голосно працював телевізор, мама щось так само голосно говорила батькові і вони не чули, як я ввійшла. І я почула їхню розмову.

Мама, заламуючи руки, плачучи, розповідала батькові, як я її ображаю, доводжу, що це через мене вона хворіє і так далі. Я не витримала і зайшла на кухню.

Тато, побачивши мене, почав кричати, на мене. говорити неприємна про мою дитину, тобто їхнього онука, і я не розуміла, що відбувається. Намагалася виправдатися – куди там!

Зрозуміла, що потрібно робити ноги, що батьки морально хворі. Намагалася згладжувати конфлікти – маму аж трясло. Їй потрібні були емоції, крики і драма. Я не витримала і пішла на квартиру, сказала їм, що їм потрібно обом йти до спеціаліста. Ага, хто там піде. Всім легше робити вигляд, що ми щаслива сім’я.

Батько телефонує, вибачається, приїжджає з подарунками. Мені аж тошно від його приїздів!

Та він не розуміє. Дзвонить, кличуть у гості. А я чула, що вони про мене кажуть, як брудом поливають за спиною. Я з ними взагаліспілкуватися не хочу, та більше у них нікого немає. я їхня єдина дитина.

Приходила і мама, намагалася помиритися. Але я знаю, що це не надовго, що потім у неї знову почнеться роздвоєння. Нехай там сидять удвох і нас не чіпають, бачити їх бачити не можу обох. Оце випало щастя моїй дитині – мат таких неадекватних дідуся й бабусю!