Я вирішила прокинутися в неділю трішки швидше, щоб приготувати Руслану його улюблену страву — вареники з сиром. Я його щиро кохаю і завжди намагаюся зробити йому приємно. Мені зовсім не важко прокинутися швидше та приготувати смачний сніданок.
Руслан прокинувся досить пізно, але на столі його вже чекали смачні вареники. Я радісно дивилася на те, як Руслан їсть і подумала, що зараз досить хороший час для того, щоб серйозно з ним поговорити. Річ у тім, що ми з Русланом не розписані, а я вже давно цього хочу. Я присіла біля нього і почала розмову про те, що хочу вже давно відчути себе в ролі його законної жінки. Як тільки Руслан почув, про що розмова, одразу ж зі злістю відсунув від себе тарілку з варениками та сказав: «Ти знову за своє, я навіть нормально поснідати не можу». Встав зі столу і пішов кудись зібрався, прийшов ввечері. І так кожного разу.
З Русланом ми вже живемо разом 5 років. Я вже давно почала його вважати своїм чоловіком, але все продовжую чекати на те, що він мені зробить пропозицію. Але складається враження, що Руслан взагалі не задумується про те, щоб зі мною одружуватися. Я кожного дня готую, прибираю, прасую йому речі, а він взагалі не наважується на серйозний крок.
Він абсолютно не цінує мою працю, інколи мене навіть взагалі ні в що не ставить. І хоч мене це сильно принижує, я все одно продовжую мріяти про те, що скоро ми стенемо чоловіком та жінкою. Я вважаю, що я йому потрібна. Навіщо він би тоді продовжував жити зі мною так довго? Але у моєї мами зовсім інші думки з цього приводу.
Вона вважає, що я повністю спутала поняття «потрібна, тому що любить» і «потрібна, тому що зручна». Мама мене намагається переконати в тому, що Руслан продовжує зі мною так довго жити тільки через те, що я йому все готую, перу та прибираю, а ще вона впевнена, що у Руслана немає до мене щирих почуттів. Мама попереджає мене про те — що Руслану я скоро надоїм і він знайде мені заміну. А ще, я так і ніколи не дочекаюся на пропозицію.
Вона щодня повторює мені, що я взагалі себе не ціную. Перш за все через те, що я живу з ним вже довгий період часу поза шлюбом, по-друге, він дивиться на мене як на прислугу, а ще я спокійно та беззаперечно терплю всі його вибрики. Руслан досить добре влаштувався, тому що зрозумів, що поруч з ним така жінка, яка взагалі себе перестала поважати. З такими «зручними» ніколи не одружуються. З такими просто живуть до якогось періоду, а потім залишають.