Мамо, ми не будемо хрестити нашого сина

Коли ми з чоловіком довідалися про малюка– то твердо вирішили, що нашу дитинку ми хрестити не будемо.

Проте батьків вирішили до самої появи малюка на світ про це не повідомляти. Мої батьки це ще б сприйняли, легко кажучи – нормально. А от мої свекруха і свекор надто віруючі люди. Навіть чоловік не може собі уявити їхньої реакції на таку новину.

Приблизно на восьмому місяці , моя свекруха почала акуратно нас направляти у напрямку вибору церкви для проведення таїнства хрещення нашої дитини.

Читайте також  Наш син вирішив, що ми погані батьки

 

Вона мріяла, щоб її перший онук чи онучка були охрещені у найбільшому та найстарішому храмі нашого міста. Є у нас дерев’яна церковка, яка збудована без жодного цвяха кілька століть тому. Так, це справжній витвір мистецтва і найбільша культурна цінність всіх мешканців.

Ми з чоловіком не подавали виду, що ми чуємо або не чуємо її слів. Намагалися перевести бесіду в інше русло.

Ось і появився наш синочок. О, мало не забула. Ім’я ми обрали також досить не звичне, я б сказала зовсім не привичне для нашої країни. Ми вирішили назвати нашого хлопчика – Саяном.

Чому? – Не питайте. Просто нам обом дуже припало до душі це ім’я.

Повернулися ми додому і довелося відкрити інтригу з іменем сина. Бачили б ви очі свекрухи. Вона почала щебетати, що так не годиться, що дитина не може мати імені незрозуміло якого народу, та й взагалі – не матиме ангела охоронця.

І тут мій чоловік цілком спокійним тоном голосу видав:

— Мамо, ми не будемо хрестити нашого сина!.

— Що??! – відповіла свекруха.

— Так. Ми вважаємо, що наша дитина сама повинна обрати свою віру. Це он мене ви хрестили у греко-католицькій церкві, а Лілю у православній. Позбавили нас права вибору.

— Знаєш сину – через твою дурню, онук не матиме янгола-охоронця. Та й взагалі ви біду на нього накличите. Все зло буде липнути до дитини. Чи ти цього не розумієш?!

Ображена свекруха грюкнула дверима і пішла. От як нам тепер бути? Ми вважаємо, що ми цілком праві, адже ми батьки своєї дитини.