Історії

Мамо, працювати на дачі зараз не модно!

Погодьтеся, цьогоріч дуже не стабільна економічна ситуація. Ще й не тільки в нашійкраїні, а в цілому світі. Тому, я, як передбачлива жінка, вирішила, що буду використовувати свою дачу на повну! Від початку весни доглядаю за земельною ділянкою, кущами смородини, малини та інших ягід. Також, маю невеличкий сад із грушами, яблунями, вишнями та черешнями. Попросила у сусідів, аби допомогли побудувати тепличку.Тут є все для повноцінного життя.

У будинку 5 кімнаток, тераса та навіть зона відпочинку — альтанка, гойдалка, лавочка. Мені прикро, що ніхто не хоче мені допомагати за цим всім доглядати, але відпочивати тут та їсти плоди — хочуть всі!
Чоловік приїздить для того, аби порибалити з друзями, а невістка з сином взагалі заявили, що дача зараз — це не модно! Хоча, на день народження сина вони сюди привозили своїх друзів, влаштовували шашлики, грали волейбол, тішилися природою. Навіть не прибрали за собою Все залишили на мої руки.

І якщо я раніше могла промовчати, то зараз мовчати не хочу! Відчуваю, що взимку буде не легко і зібрати урожай потрібно удвічі більший, аніж зазвичай. Просто благаю у своїх рідних допомагати мені, аби потім усім було легше.

Читайте також:Виявляється, правда, що мудрі люди кажуть: треба уявляти і тоді неодмінно збудеться.

Я все розуміла, коли мої діти постійно їздили за кордон відпочивати, адже молоді дітей ще не мали. Та зараз, я маю внученятко. На жаль, у нього слабкий імунітет, часто хворіє. Думали, що його варто завезти на море і гори, навіть планували вже поїздку. Та карантин зруйнував усі плани.

На початку вересня онукові буде вже три роки, а моя невісточка піде на роботу, бо цей час була у декреті. Син теж зараз не працює. Тому, я рішуче заявила — усі збираємо речі і гайда на дачу! Ну а що? Чим не курорт? Чисте повітря, бо дача біля соснового лісу, чиста джерельна вода, усе домашнє. Мені буде легше, бо будуть руки грядки полоти та садити. Я просто переконана у тому, що це найкращий варіант, а що робити у задушливій квартирі?

Знаєте, що мені син сказав:
— Мамо, ти у своєму розумі? У мене зараз заслужений відпочинок, дружина постійно з сином. Ми можемо собі купити усе, що хочемо. Для чого зайвий раз
перенавантажуватися? Ми не поїдемо на ті твої рабські роботи. Моя ж відпустка проходила у батьківській хаті. Я з чоловіком приїздила до них, аби допомогти. Душею я відпочивала, бо знала, що поряд мої батьки, що їм зі мною добре, вони спокійні. Хіба може бути ще щось краще?

Ніхто ж не каже днями і ночами пропадати на городі. Зранку прокинутися піти на город, а потім роби все, що душа забажає. У мене залишилася надія на чоловіка. Думала, що він зможе переконати сина у моєму задумі, та знаєте, що він сказав?
— Я ніколи не любив їздити в село до твоїх батьків і свого сина змушувати це робити теж не буду! Ніколи тобі не відмовляв, бо ти відразу плакала і казала, що ти мені не дорога, тому терпів і їздив. Ти тільки вдумайся, скільки молодих років ми з тобою втратили на тих грядках, а який з того сенс? Ми навіть світ не побачили, а ти далі зі своїми грядками!
Не псуй життя дітям хоча б! Дуже хочеш допомогти? Тоді, заберімо внука до себе на літо. А я що? Як я заберу малу дитину? Він плакатиме без мами, бо ще дуже маленький і звик до батьків.
Не перестану я говорити про те, що важливо працювати на городі! Це навіть загартовує тіло! У спортзал ходити не потрібно!