– Не одружуйся з ним, – сказала мені мама, коли зрозуміла, хто мені зробив пропозицію. – Як ти збираєшся будувати з ним сім’ю? Він не заробляє, а роботу свою не захоче змінювати. Побачиш, так все життя будеш жити без копійки.
– Але я кохаю його, хіба не це головне у стосунках?
– Любов та почуття – це перший етап в стосунках. А от після весілля розпочнеться побут. Вистрибнеш з обіймів коханого, підеш до холодильника, а там – пусто! І речі нові захочеш, якісь туфельки, шубку, а не буде за що…Тобі хіба цього хочеться?
– Я хочу бути з ним.
– Так, це зрозуміло! Що тобі зараз можна втовкмачити!
– То не треба мені нічого говорити, я все одно вийду за нього заміж.
– Та ж ви навіть грошей на весілля не маєте!
– А ми просто в РАЦСі розпишемося та й шлюб візьмемо в церкві.
– Робіть, як вважаєш за потрібне. Але потім мені не плач…
Читайте також Я працюю зранку до вечора, виплачую кредит, забезпечую сім’ю й ще й маю повністю утримувати його матір.
Пройшли роки, дівчина все-таки вийшла заміж за “жебрака”. Згодом мала донечку. В житті було всяке, сварилися, мирилися, але загалом жили добре. Двоє працювали та приносили гроші в сім’ю. Мама дуже дивувалася, як це їм на все вистачало. Згодом зятя підвищили й він став отримувати більше. Живуть в достатку, правда, не ставлять гроші на перше місце. Для них головне – стосунки. Одягнені завжди модно, зі смаком. Мати дивувалася: як?
Так, маму дочка не забувала. Приходила часто, приносила смачненьке, приводила внучку. І, не зважаючи ні на що, любила маму.
– Послухай, доню. Я не розумію, як вам вдається все. Я от коли побачила, що з твого нікчемного батька не буде толку, одразу залишила. А твій нікчемний чоловік з усім справляється та й гроші заробляє. Вам би ще ремонт вдома зробити! Потягнете?
– Не знаю. Ми поки що і так можемо жити. Мамо, суть в тому, що мій батько ніколи не був нікчемним. Та й чоловік мій не нікчема. Основна різниця в тому, що батько був нелюбим чоловіком. А мій – коханий…