Мені було прикро, що ми з дружиною так важко працюємо по господарству і батьки жодного разу так не раділи нам, як сім’ї мого брата.

Кілька років тому мій старший брат з дружиною виграв «Зелену карту» та переїхав жити до Америки. Вперше за всі ці роки додому він приїхав недавно. Звичайно ж привіз багато гостинців та подарунків для батьків. Його валізи були наповнені одягом, технікою і смаколиками.

Мої батьки пританцьовували перед братом та невісткою, наготували їжі стільки, що на столі ніде було яблуку впасти. Такі гостини у нашому домі тривали щодня і так цілий тиждень. Пізніше брат з жінкою відвідали всіх родичів і всім дарували подарунки.

Їхніми близнюками весь цей час займалися наші батьки. Вони цілими днями няньчили та забавляли їх. Коли брат вирішив поїхати з сім’єю до батьків своєї дружини – при прощанні батько намагався непомітно вручити братові конверта, у мене склалося враження, що у ньому були гроші. Напередодні батьки зарізали наше порося і рівно половину спакували для сватів.

 

Коли брат нарешті поїхав – у мами раптово піднявся тиск. Моя дружина готувала мамі різні відвари та подавала таблетки. Ми з батьком відкидали сніг, оскільки за вечір так багато нападало, що зранку ми б не вийшли з дому. Мені було чомусь тривожно і сумно в один момент.

Читайте також Свати нас підтримали, тому і домовилися, що зробимо все скромно, але не гірше, як у інших.

Ми з дружиною і дітьми живемо з моїми батьками від дня одруження. В усьому їм допомагаємо, та що там – ми з дружиною майже все робимо самі, бо батьки вже не можуть через свій вік. Хоча мама і тато шанують себе все життя і ніколи не заставляють себе щось робити через силу або надмірно багато.

Мені було прикро, що ми з дружиною так важко працюємо по господарству і батьки жодного разу так не раділи нам, як сім’ї мого брата.

Мені вже кілька років не покидає думка, що ми зробили велику помилку залишившись жити тут. Потрібно було нам їхати жити окремо і бажано в чужу країну. Тоді ми б хоч чогось досягли в житті. Тоді і батьки б нас більше цінували.