Із чоловіком ми разом уже 10 років. Зараз я сиджу вдома, так як у нас росте син, а чоловік працює. Моя мама працювала, і пропонувала нам свою допомогу, щоб вона сиділа з дитиною, допомагала нам. Але я справлялася сама, але потім ми вирішили що це добре, що бабуся сама хоче допомагати і вирішили, що вона піде з роботи, і буде допомагати нам з чоловіком з сином.
Арсен, наш син займається спортом, кожного дня у нього тренування, після школи, і три рази рази на тиждень англійська мова. Буває що, не заходячи додому, я везу його на інший кінець міста і чекаю, поки він тренується, а мама в цей час вдома, готує вечерю. Ми приїжджаємо з сином пізно, і мама дуже допомагає, що вже не потрібно нічого готувати, вечеря, та й сніданок є, і в квартирі прибрано.
Але мого чоловіка моя мама постійно дратує, хоча я не розумію чому, вона ж тільки займається нашим сином і допомагає мені по дому. Він почав часто дорікати мою маму. Мені дуже неприємно, що він так почав до неї ставитися, мама нічого не просить у нас, хоча коли вона пішла з роботи, ми домовилися, що будемо їй допомагати. Але в результаті вийшло так, що чоловік дає грошей якусь мінімальну кількість, з якої вона щей до нас додому багато чого купляє. Хоча гроші у нього є і не маленькі.
Одного разу ввечері мама щось готувала на кухні. Чоловіку це не сподобалося, мовляв, що там вона возиться, навіщо так довго шуміти на кухні. Але ж готувала вона для нас. Мені дуже набридло таке відношення до мами, ніякої поваги, ніякої вдячності за весь цей час. Хоча старається і робить усе для нас.