Виросла я у невеличкому місті. Коли закінчила школу і поступила в інститут, переїхала жити в місто. Спершу я не хотіла їхати з села, оскільки в мене було багато страхів, життя у великому місті здавалося моторошним і незрозумілим.
Вступила я на державне в обласний центр, то ж вибору у мене не було. На початках було складно, а згодом стала звикати. На останньому курсі вже навіть і не думала повертатися в рідне село, адже не бачила там перспектив. Згодом я познайомилася з хлопцем і вийшла заміж. Раз в місяць приїжджала до мами на вихідні, щоб щосбь допомогти.
Ось недавно моя мама заявила, що вона вже не може бути сама, та й село її надоїло, до того ж там треба важко працювати. Придумала собі, що хоче в місто, влаштуватися на роботу, бути ближче до нас, і найголовніше – планує жити у нас. Каже, що хоча б так відпочине на старості років.
Читайте також: Суп Гаспачо зі стиглих томатів
Я просто в шоці, не хочу я проживати разом з мамою, я вже доросла жінка, маю великих дітей, а вона ж буде далі мене вчити жити й вести господарство. Ну і не варто забувати, що в нас двокімнатна квартира: у вітальні спимо ми з чоловіком, а в спальні – наші діти. От куди я маю її поселити?
Я намагалася поговорити з мамою, однак їй абсолютно байдуже, вона сказала, що валіза вже спакована, залишилося лише купити білети. Я не кину ж рідну матір жити на вулиці, але і дати притулок ніде. Що мені робити?