Вчора ввечері у мене почалися перейми і ми з чоловіком одразу ж поїхали до пологового будинку. Вільних одиночних палат не було, хоча ми були налаштовані саме на таку. Мабуть тому, що пологи у мене почалися швидше, ніж ми на це очікували. Але мова не про мене піде.
Мене направили у палату для трьох жінок. Я була сама. Через годину привезли одну жінку. Висока красива брюнетка із мініатюрним животиком, як на шостому місяці. От тільки у неї був вже дев’ятий місяць і вона також мала народити сьогодні вночі.
Ще через годину до нас підселили третю. Середнього зросту блондинка із великими грудьми і великим животом. Ще більшим, ніж мій. Виявилося, що вона на сьомому місяці. Між жінками одразу виникла неприязнь. Зранку ми з першою жінкою вже лежали в палаті із малюками, а от третьої жінки не було.
Ми розговорилися, і виявилося, що доки ця жінка лежала в лікарні для збереження своєї вагітності її чоловік їй зрадив. Зрадив з цією третьою, яка була з нами в палаті. І вона була вагітна від нього.
Чоловік жінки розкаявся і вона не хотіла руйнувати свою сім’ю, тому й пробачила йому.
Пізніше Наталія прийшла до палати вже без живота, зібрала свої речі і зникла.
Пізніше з’ясувалося, що її дитина появилась передчасно із крихітною вагою і багатьма проблемами. Жінка написала відмову від малюка і втекла. Лікарі їй повідомили, що для того, щоб виходити дитину потрібно багато грошей і часу.
Моя сусідка по палаті зателефонувала до чоловіка і повідомила йому ситуацію і сказала, що хоче забрати з пологового двох його дітей. Уявляєте?! Оце материнське серце.
В день виписки її зустрів чоловік із однією дитиною, а другу вони змогли забрати лише через три місяці. Зараз ми часто зустрічаємося в парку із малюками.