Після того як я народила дитину, мій чоловік пішов у відпустку з наступним звільненням, і замість місяця, як ми планували, він просидів вдома два. В принципі, фінансово це на нас ніяк не відбилося, бо ми мадли збереження, просто чоловік шукав роботу кращу за попередню, і тут мої батьки чомусь почали висловлювати невдоволення. Мовляв, що він вдома сидить, і нічого не шукає, не заробляє. Коли я намагалася їм пояснити, що він шукає, вони почали говорити: “Ой, значить так шукає!” і все в такому дусі.
Матеріально ми від них не залежимо і навіть позичити грошей ніколи не просили. та коли я їм про це сказала, вони відразу почали: “Ну, ми ж переживаємо, хочемо тобі пояснити, що нехай він шукає роботу!”
І так вони чомусь виносили мені мозок, а для мене ця ситуація взагалі була дивна, бо до цього всі спілкувалися між собою дуже добре, і не рік, а цілих п’ять років ми прожили разом, перш ніж народити дитину.
Читайте також:Коли Юра пішов в душ, я залізла в телефон і знайшла любовне листування з якоюсь Галиною.
Точкою кипіння стало те, що мої батьки зателефонували свекрусі, яка живе далеко від нас, і почали виказувати, що її син працювати не хоче і дітям, тобто нам, майже нічого їсти. Звичайно, на цьому грунті ми дуже сильно посварилися і батьки говорили погані слова навіть в мою адресу: “В тебе є сіра речовина в коробці чи ні?”
Все розповіли так само моєму братові, і він, коли мені дзвонив, насамперед питав, чи чоловік знайшов роботу?
Потім я з батьками помирилася, але вони не вибачилися ні перед ким навіть переді мною не вибачилися, а мені їх слова дуже заліли в душі, і тепер образа сховалася дуже глибоко. Та чомусь я не можу їм про це сказати, а сама тепер навіть згадую дитинство і якісь старі образи, і нічого не можу з цим подіяти…
А дратуюся, бо постійно якісь натяки зїх боку, що їм не подобається мій чоловік. Ну як вони не розуміють, що зараз, коли ми маємо таке щастя – нашу дитинку, їх образливі слова роблять доводять мене до сліз?
Вони вважають себе найрозумнішими, але мені дійсно до сліз образливо за всі їх слова і натяки, але через свій покладистий характер, я не можу нічого їм сказати…