Можливо, це страх почати нові стосунки після розлучення? Бо я ніяк не можу почати нові стосунки. Вірніше, не хочу.

Колись мені старша подруга сказала, що і у жінок теж трапляється поняття “закореніла холостячка”. Я їй не повірила спочатку, a тепер зрозуміла, що саме вона мала на увазі. мені вже 27 років, я незаміжня, дітей немає. Особисте життя не склалося.

Я почала зараз відчувати принадність вільного життя, воно мені стало подобатися. І це мене лякає! Я почала цінувати свій комфорт, свободу. Мені стало добре бути одній. Я нікого не шукаю і не хочу. У мене в планах – самореалізація і розвиток, і все це не пов’язано з чоловіком.

 

Читайте також За цей час чого тільки не було, скільки було походів по різним фахівцям, лікування, скільки я вислухала звинувачень свекрухи в тому, що я безплідна і потрібно зі мною розлучатися, щоб її син міг мати дітей, а вони онуків!

Не знаю, що це. Я стала цінувати особистий простір, свій сон, час, свою свободу. Я дуже за кілька років змінилася, до невпізнання. Я звикла сама все вирішувати, як я хочу. Моє «Я» стало занадто сильним. самодостатнім, чи що. Я вирішила, я сказала, я хочу. Скрізь – «Я», «Ми» – немає. Я стала незалежною і мене це лякає. Я весь час замислююся, a може мені взагалі самій краще бути тоді?

Можливо, це страх почати нові стосунки після розлучення? Бо я ніяк не можу почати нові стосунки. Вірніше, не хочу. У мене з’явилося багато планів щодо себе, я багато чого хочу зробити. У мене рішучий характер, я цілеспрямована, вольова. У важкі хвилини життя я вже не думаю, якби зараз був поруч він, мені вже не потрібні поруч сильні чоловічі руки, я сама з усім звикла справлятися.

І мої друзічоловіки бачать це і говорять, що це все дуже погано, бо в мене зменшуються шанси знайти пару. Ще скажу: мені складно знайти свою людину і я не з тих, хто буде розмінюватися на дрібниці. Я цілісна натура і хочу бути з тим, кого люблю всією душею і серцем, я не з тих, хто вийде заміж лише чере те, що, мовляв, вік піджимає, дітей пора давно, a у мене немає, що я, гірше інших?

Але я помітила, що зі мною сталися незворотні зміни. З екстраверта я перетворилася в інтроверта, стала жити своїм життям і в своєму світі. A раніше в день у мене було по десять дзвінків від різних друзів по кілька разів на день, я вела активне життя, в інтернеті мене ніде не було.

Так от, мені цікава і важлива ваша думка, чи не здається вам, що моя поведінка ненормальна або неправильна? Чи правда, що якщо довго живеш сама, без чоловіка, в тобі вкорінюється так званий холостяцький спосіб життя і побудувати сім’ю в майбутньому буде дуже складно?