От буває так: чекаєш чогось … дуже довго. Мрієш, надієшся, сподіваєшся, може воно вже сталося або скоро станеться. Чекаєш, дуже довго чекаєш … а потім це приходить, але у тебе вже відчуття :“дякую, не треба”. Спокійне, рівне, без напруження, розуміння, ти вже не можеш прийняти і радіти цьому так, як тоді коли чекав. Тому, дякую, більше не треба.
Ось тепер … от так … після всього цього – не треба. Ні, я не примхлива. Не маніпулюю. Не набиваю собі ціну. Просто ні. І не важливо, що хтось зрозумів, вирішив, усвідомив і нарешті готовий. Раніше треба було думати. Раніше. Потяги йдуть, літаки відлітають, люди перестають чекати.
Читайте також:Чим більше чоловік любить свою дружину, тим успішнішим він стає
Все? Так, все. І не треба ось цього … як же так, це ж обставини, як ти не розумієш? Розумію. Приймаю. Але вже не хочу.
Мимоволі подивишся на це і подумаєш: а тобі не страшно? Ховати свої мрії, не страшно? Ні, не страшно! Тому що мрія, ображена довгим очікуванням, вже не мрія. З неї виходить енергія. Давайте вже помремо? – Ну давайте! Тому краще відпускати свої мрії, коли вже зрозуміло, що очікування входить в звичку.
Я б багатьох людей хотіла запитати, і себе іноді: а чому ви думаєте, що вас будуть чекати? Ось стільки часу, по стільки разів, чекати і чекати, звідки у вас така впевненість, що ви цього варті? Що час, проведений з вами, для когось настільки безцінний, що він не знайде чим заповнити замість цього своє реальне життя?
Навіть найбільша любов чи дружба, чи будь яке інше сподівання, може закінчитися, якщо весь час обманювати очікування людини.Тому не змушуйте людей чекати, і примушуйте себе чекати, потрібно знати, що все має бути вчасно.Живіть сьогоденням, тіште себе і своїх близьких, будьте самі для себе чарівником, який виконує ваші мрії.