У лісі проживала одна стара жінка. Всі жителі її завжди боялися. Говорили, що вона може без особливих труднощів проклясти або навести порчу. Але коли потрібно було — люди приходили до неї та просили допомоги.
В одного жителя села, завжди траплялися нещастя. Складалося враження, що невдача крокує за ним прямо по п’ятах. Втомившись від такого життя, чоловік вирішив піти то цієї жінки.
– Чому ти прийшов до мене? – запитала стара жінка.
Читайте також Моя Алла обманула мене та залишала, зараз я у тотальному розпачі, чому вона так вчинила зі мною?
– Жіночко, допоможи мені, будь ласка. У мене немає щасливих моментів в житті. Хата, яку я будував все своє життя — згоріла, живу зараз у своєї тітки, пер немає чим орати землю. Я більше не можу так жити.
– Добре, я можу тобі допомогти. Пішли зі мною!
Завела вона чоловіка в глибокий та темний ліс, там і залишила його. Він почав шукати дорогу, але все безрезультатно, знову зневірився. Думав, що не виживе. Але йому усміхнулася удача. Під вечір він вибрався з лісу. З полегшенням зітхнув. Зрадів, що залишився цілим та неушкодженим. Побачив здалека своє село — усміхнувся, а на душі одразу стало тепло та затишно. Лунав голос діточок, які грали у дворі. Мукання корів — все було таким знайомим йому.
І тоді, подумав чоловік: «Чого я взагалі почав впадати у відчай. Я здоровий, молодий, все при мені. Попереду купа часу. Одружуся, виховаю дітей, побудую новий будинок. Зароблю грошей, і одразу куплю нового коня. Я весь цей час завжди переживав даремно».
По дорозі, він зустрів стару жінку. Вона широко усміхнулася йому і сказала:
– Я дуже сподіваюся, що ти засвоїм мій урок. Ти повинен пам’ятати, що якщо перед тобою зачиняються одні двері, то обов’язково відкриються інші! Головне пильно дивитися по сторонах, і уважно шукати новий шлях! Ось бачиш, вихід з лісу ти знайшов! Так буває і в житті — ніколи не стій на місці, завжди шукай відчинені двері.