Історії

Ми взяли чоловікову бабусю жити до нас. Спочатку все було прекрасно, але згодом я пожаліла. Мене ображають її слова, що ми нікчемні, живемо не так, як звикла жити вона

З чоловіком ми живемо у столиці. У нас велика квартира, і одного днями, ми запропонували бабусі Андрія переїхати жити до нас, адже вона жила сама у однокімнатній квартирі. Ми подумали, що з нами їй буде краще і весіліше, і вона дуже зраділа. Звісно, це передбачає, що нам лишиться її маленька квартира.

Спочатку все було прекрасно. З Андрієм ми працювали на роботі, вона допомагала нам по дому, і їсти готувала, але потім щось пішло на так.

Але з часом вона все частіше почала проявляти своє невдоволення, почала дуже образливі речі говорити: “Ви нікчемні, ви нічого не робите”.

На той момент, коли відносини зіпсувалися, ми вже побудували будинок, влізли в борги, щоб швидше закінчити будівництво, щоб перевезти її в новий будинок.

Читайте також: Рецепт приготування розсипчастого плову у духовці

Але і про новий будинок, у якому ми тепер разом з нею живемо, вона негативної думки. Вона може цілий день не виходити зі своєї кімнати, але коли я, або Андрій вийдемо щось робити – обов’язково їй треба набрати воду, помити кружку, щось викинути. І вона цим заважає, тому що ти хочеш з полиці щось взяти, але ні, вона миє щось, і ти стоїш і чекаєш. І це так дратує, бо їй потрібно робити це у той самий момен, коли є ми.

От тиждень тому я хотіла приготувати вечерю, прийшов Андрій і його друг. Я була на кухні, розкладала усі продукти, і запитала чоловіка, чи він їсти буде, в бабуся вийшла, і почала щось там собі робити біля плити, а коли я говорю: “Якщо ви будете робити їсти, то я піду”, так вона відразу: “я піду, роби ти”. Я вже якраз йшла з кухні, кажу: “Ну ви ж почали, тоді вже ви робіть”.

Коли прийшов друг чоловіка, то вона перед ним розіграла цілий спектакль, зробила мене винуватою. І почала кричати, що вона тут не потрібна. Мене це ображає, і, взагалі, вся обстановка напружує. Особливо її слова, що ми нікчемні, живемо не так, як звикла жити вона. Вона часто дзвонить до родичів, і розповідає, які ми погані.

Я не можу усе це терпіти, адже далі буде тільки гірше. Що робити, не знаю. А її однокімнатну квартиру ми продали, щоб будинок скоріше добудувати.

Я все роблю для неї, щоб їй вгодити, але нашій бабусі все погано …