Перейти до вмісту

“Ми зустрінемось з вами колись…На Суді ,там,де вже не сховатись… Ви не чули прохання :”Спинись!”Вам хотілося далі знущатись…”

А ви знайте, що ми ж проростем
На руїнах, мов квіти весняні!
Вам на голови впадЕм дощем,
Аби знали, що ми нездоланні!

Ви нас бийте ногами в живіт,
Вибивайте життя до останку…
А ми сили знайдемо на зліт,
Прилетимо до вас на світанку!

Ви останнє у нас заберіть,
Обкрадіть до останньої нитки…
Але знайте ,що прийде та мить,
Коли зявимось знову незвідки…

Читайте також: Виїзд до Канади за програмою CUAET: п’ять помилок, які допускають українці при подаванні документів і як їх не допустити

Ми прийдемо до вас уночі,
Коли будете міцно ви спати…
Запалаєм вогнем від свічі
І зруйнуєм залізнії грати…

Ми прийдемо…Повстанем з руїн!
Ви не спіть, а тривожно чекайте….
Проростемо жагою до змін…
Ми не вмерли, живі! Ви це знайте!

Наша рана ще свіжа болить,
Але ми на той біль не зважаєм…
Ну а ви нас ногами топчіть,
Ми ,мов пісня, іще залунаєм…

Ми зустрінемось з вами колись…
На Суді ,там ,де вже не сховатись…
Ви не чули прохання :”Спинись!”
Вам хотілося далі знущатись…

А ви знайте ,що ми проростем
В наших дітях ,мов квіти весняні…
Ми не вмерли, ми й досі живем!
Наші душі вони нездоланні!

Ми прийдемо раптово до вас,
Може, вітром, а, може, дощами…
Ви не спіть, ви чекайте на нас
Ми живі, ми зустрінемось з вами…

Автор: Огнєва Інелла