Наречена мого сина не така мила та скромна дівчина як вдавала

Одного разу мій син привів додомуу скромну дівчину Машу.

Це він так її представив, насправді її звали Маріанна. Вона мені відразу сподобалася: величезні очиська, виразне обличчя, але при цьому дуже скромний одяг.

Якась невпевнена було. Її підсвідомо хотілося захищати. І мій син, як справжній чоловік, узяв на себе цю місію. Дуже швидко вони стали жити окремо.

Маша була з іншого міста, так що поки вона вчилася, батьки знімали їй квартиру, де став жити і мій син. За короткий час він сильно змінився: став серйозніше, вступив до інституту, ввечері влаштувався в кафешку підробляти.

Я не могла не розуміти – до чого все йде, а тому почала потихеньку відкладати гроші на весілля. Заява вони подали трохи раніше, ніж я припускала, так що накопичилося у мене негусто.

Я і запропонувала зіграти весілля скромненько, покликати тільки близьких родичів. Але Маша раптом взбрикнула. Я вперше бачила її такою розлюченого, коли вона заявила мені, що це її весілля і вона буде такою, якою вона, Маша, забажає: кільце з великим діамантом, плаття – від кращих модельєрів, карета, виїзна реєстрація на березі моря, а також гостей – купа.

Щоб усі бачили, яка вона щаслива.

-Правда, Женя? – запитала вона у мого сина, а тому нічого не залишалося, як підтримати її.

Хоча я-то знаю, що йому самому не хотілося витрачати кошти даремно. Тим більше, якщо їх немає. Довелося йому взяти кредит, але цього не вистачило, тоді Женя замовив кредитну карту.

Читайте також: Негативні жіночі звички, які можуть зруйнувати навіть найміцніший шлюб.

Там перші два місяці відсотки не нараховуються. Ось він і вирішив, що напевно гості зберуть чималу суму, а значить вдасться все вчасно погасити. Весілля пройшло на ура.

Маша була прекрасна, Женя виглядав щасливим, гості дня три гуляли на базі відпочинку, їли, пили і веселилися. І, дійсно, зібрали чималу суму грошей, так що мій Женя з полегшенням зітхнув – її цілком вистачить, щоб погасити всі витрати. Та й я пораділа, що нема йому ніяких боргів.

На тому все і роз’їхалися по своїх домівках. Вранці дзвонить мені переляканий Женя і каже: прокинувся, а Маші не виявлено, та й грошей немає.

Дзвонив їй, а вона не відповідає. Я заспокоїла його як змогла. Та й що б сталося? Ну не вкрали ж її справді! Про всяк випадок приїхала до нього. Машу, дійсно, не вкрали.

Вона прийшла десь через пару годин, радісно повисла на шиї у чоловіка і почала щебетати: «Дорогий! Я так щаслива! Здійснилася твоя мрія! Ти ж хотів до Бразилії? Я купила путівки.

Через пару тижнів ми їдемо у весільну подорож. Зібраних грошей нам якраз вистачило, ще й потусити залишилося ». Женя аж весь побілів. Спочатку він намагався напоумити дружину, потім почав умовляти.

І ось тут вона пред’явила йому рахунок, мовляв, ти ж жив у мене на квартирі і не платив за неї, так що, вважай, я просто взяла своє! А я дивилася на Машу і не розуміла, як вона так швидко змінилася. Може, треба було раніше втрутитися?

Ще до весілля, адже кольнуло мене її тодішня заява. Але найжахливіше – мій син ніби згас в мить. Він відмовився від поїздки і його дружина вирушила до Бразилії з матір’ю.

Тепер Женька думає що робити: розлучатися або почекати, може все ще зміниться.