Насправді ми так часто боїмося щось запропонувати, щось змінити, і тому втрачаємо шанс на своє щасливе життя.

Після школи я відразу переїхав у інше місто вчитися у коледжі. Спершу жив у гуртожитку, а коли закінчив навчання, то залишився працювати у місті і переїхав у зйомне житло. Якось я поїхав відпочивати з друзями, у тій компанії я познайомився з Настею. Невдовзі ми почали зустрічатися. Нам було добре разом. Ми проводили багато часу вдвох — їздили відпочивати, мали спільні хобі, завжди підтримували одне одного. Однак далі наші стосунки не розвивалися.

Ми були разом уже три роки, я неодноразово натякав на весілля, однак Настя чітко дала мені зрозуміти, що заміж поки не збирається. Я і не наполягав. Хоча, якщо чесно, я дуже хотів створити сім’ю з Настею, так аби ми завжди були разом, дітей завели. А ми навіть жили окремо в той час. Я прагнув більшого, я любив Настю і готовий був розділити з нею своє життя, але вона не проявляла до мене того ж. Моє терпіння закінчувалося, я навіть хотів з нею розстатися.

Якось мені зателефонував власник квартири, у якій я жив, і повідомив, що я повинен якнайшвидше зібрати речі і звільнити житло. Його дочка вийшла заміж і вони з чоловіком тепер будуть жити у тій квартирі. Мені більше нічого не залишалося, як спакувати речі і шукати нове житло. Знайти нову квартиру для оренди за тиждень мені не вдалося, тому я попросився пожити у друга.

Настя не знала, що я переїжджаю до того моменту, поки я не попросив її допомогти мені збирати речі. На це вона дуже здивовано запитала: “А куди ти речі зібрався перевозити?”. А мене ніби чорт за язик смикнув і я жартома бовкнув: “До тебе, звісно. Більше мені податися нікуди”. Однак Настю моя відповідь зовсім не збентежила, вона продовжила склдати мої речі у коробки, а потім сама викликала таксі, вкзавши адресу своєї квартири.

Читайте також Мама Інни вважає, що дочка зі своїм чоловіком виховують дітей не зовсім правильно, тому що раніше виховання було геть інше.

Минуло вже багато років з тих пір. У нас з Настею є діти, новий великий будинок. Ми досі щасливі і радіємо з того, що ми просто разом. Але інколи я розмірковую, що було б, якби я тоді не пожартував. Наскільки іншим було б моє життя? Насправді ми так часто боїмося щось запропонувати, щось змінити, і тому втрачаємо шанс на своє щасливе життя.