Недавно я зустрів свою одногрупницю. Надя- це дівчина, яка ніколи не була обділена чоловічою увагою. У студентські роки усі хлопці за нею бігали, ну і звичайно я туди ж. Але вона мені одразу була відмовила, адже я не дотягував до її рівня. Минуло уже 20 років, а Надя як і раніше, красива, але самотня, без сім’ї, без дітей. Всі дівчата давно заміжні, всі з дітьми. Я теж давно одружений, моя дружина, хоч і не така красуня, але я її дуже люблю. У нас двоє чудових дітей.
– Одна я залишилась сама, – зітхнула Надя, сумно посміхнувшись. Я запитав, чому так. Вона подумала трохи, і відповіла, що сама не знає, чому. Чоловіків навколо неї завжди вилося багато, але вона була впевнена, що «це ніби непоганий варіант, але напевно буде ще краще». Коли зустрічався «кращий», вона знову думала, що це не максимум, що буде ще краще. Так не помітила, як прожила 20 років на самоті.
Я побажав їй зустріти свою любов, і ми розійшлися в різні боки. По дорозі додому я подумав, що красиві люди стають заручниками власної краси. Спочатку їм присвоюється, скажімо так, вища категорія в ієрархії відносин, і їм нічого не потрібно робити для того, щоб залучити представників протилежної статі – вони самі навколо в’ються. В результаті людина починає перебирати, сумніватися, її вимоги виключно високі.
Так, в перебиранні потенційного партнера проходять роки. Як підсумок – самотнє життя. Воно навіть може бути цікавим, з подорожами і походами в ресторан, з купою подруг і друзів – але… Але чи є в усьому цьому справжнє щастя? Набагато щасливішими виявляються люди, які в першу чергу, звертають увагу на душевні якості, ніж на зовнішність. Ми попрощалися з Надею, кожен пішов своєю дорогою. Мені навіть стало її шкода.
Не знаю, чи змогли б ми стати щасливими разом, швидше за все, що ні. Виникає питання, а чи взагалі, красиві дівчата можуть стати щасливими?