Не знаю як правильно поступити: пошкодувати сестру та залишити їй квартиру, яка перейшла до нас у спадок від дідуся, чи нехай і далі живе на орендованій

Вероніка з Мариною – двійнята. З самого дитинства дівчата були нерозлучними: разом гралися, ходили гуляти, мали спільні інтереси, і навіть в школі сиділи за одною партою.

Дівчата виросли абсолютно різними людьми. Вероніка – екстраверт і домагалася своїх цілей, а от Марина – інтроверт, чекає від життя чудес.

Вероніка вийшла заміж швидко, за свого одногрупника. Поки молоді, їм хотілося подорожувати та гарно одягатися. Жили вони з батьками, але поставили собі за мету заробити гроші, щоб купити власну квартиру. Гроші вони збирали довго і складно. Згодом вони купили однокімнатну квартиру, а ще з часом назбирали і на будинок. За цей час у Вероніки з Олегом з’явилося двоє дітей.

Марина вийшла заміж у 27 років, все відтягувала момент. Їй хотілося довше спати, розважатися, не обтяжувати себе роботою і брудними пелюшками. Її чоловік загруз в кредитах, але оплачує їх вона. Живуть вони на орендованій квартирі.

Читайте також: Обов’язково прочитайте: люди надовго залишаються у тому віці, в якому їх недолюбили

Дідусь заповів сестрам свою трьохкімнатну квартиру. Вероніка настоювала на тому, щоб її продати й розділити гроші між сестрами.

– Я думала, що в цій квартирі я з Андрієм буду жити – сказала Марина.

– Ця квартира записана на двох, тому ми її будемо ділити – твердо відповіла Вероніка.

– Ви ж маєте будинок і квартиру, навіщо вам гроші? А ми живемо на орендованій.

– У нас двоє дітей, про них теж подумати треба – заперечила Вероніка.

– Діти можуть жити з вами до 18 років. А мені зараз жити ніде, – сумним голосом сказала Марина.

Вероніки чоловік у справи сестер не втручається, а жінки не знали, як правильно поступити. Все ж таки рідні люди. А Марина з таким чоловіком все життя буде ходити по орендованих квартирах.

Але хто винен, що вони не можуть дійти до однієї думки? За пів квартири получається значна сума, якраз на іпотеку вистачить. Але Марина вперлася щоб нічого не продавати, бо це єдине, що залишилося від дідуся.