Ні, я не плачу…
Ні, Україно мила, чуєш, я не плачу…
Я заглушила в грудях стогін, біль…
До поки житиму я оркам не пробачу…
Молитимусь, щоб щезла із землі мерзотна цвіль…
Ні, я не плачу, бо вже сліз не маю ,
Тільки від люті закипає в жилах кров…
Прости ,мій Боже, але смерті оркам я бажаю,
До тебе зараз линуть сотні молитов…
За закатованих людей і янголят змордованих ,
Рашистським покидькам нести отвіт…
Хотять нас знищить але разом з ідолом забальзамованим,
З кремлівським карликом підуть всі на той світ…
Читайте також: Готуємось до Великодня: рецепт сирної паски
А ми піднімем гордовито голови
І ту калину в лузі, що схилила цвіт…
І заспіваєм пісню « карі очі, чорні брови…»
Кобзаре наш, твій пам’ятаєм Заповіт…
Ось вже тоді не буду стримувати сліз я ,
Коли з Bійни я зустрічатиму живих синів…
І буде жити вільна Україна, як одна сім’я …
Дай , Господи , дожити до цих днів!
Автор: Валентина Мислік