Перейти до вмісту

Ніколи не оцінюйте та не судіть чужі вчинки поверхнево. Перше враження буває дуже часто обманливе.

«Корабель терпить аварію. Ця подружня пара зуміла дістатися до рятувальної шлюпки, але, на їх превеликий жаль, там було тільки одне місце. Чоловік сам забрався в човен, залишивши дружину гинути посеред океану. І перед тим як піти під воду, дружина прокричала йому останню у своєму житті фразу», – так вчителька літератури розпочала свій перший в цьому році урок.

Тут її розповідь перервалася.

«Як ви думаєте, – запитала вона клас. – Що це була за фраза?»

Більшість учнів тут же негайно висловилися:

«Я тебе ненавиджу!», «Як же я була сліпа!» і все в такому дусі.

Весь клас наввипередки змагався у висловлюваннях, але один хлопчик сидів весь цей час і мовчав.

– А ти як вважаєш, що вона сказала, мені цікава твоя думка? – запитала вчителька, підійшовши до нього.

– Я думаю, що вона сказала: «Подбай про нашу дитину!»

Читайте також:Чудовий вибір для ласунів. Маковий штрудель із сирного тіста.

– Ти знаєш цю історію, ти читав? – здивувалася вчителька.

– Ні, просто те ж саме сказала моя мама перед смертю моєму батьку, – відповів учень.

Вчителька відвернулася, сподіваючись, що ніхто не помітив, як на її очі набігли сльози в цей момент її серце розривалось від болю, наскільки дитина вже була доросла розумом, що це не можна було передати словами.

– Вірно, – відповіла вона.

Отже, судно пішло на дно. Чоловік добрався додому і самотужки виховав дочку. Через багато років, коли батька вже не стало, розбираючи його речі, дівчина знайшла його щоденник, в якому прочитала наступне:

«У неї вже був страшний діагноз, коли ми поїхали в подорож. Жити залишалося недовго. Боже, як би я хотів потонути замість неї, але заради блага дочки я не зміг. Я міг тільки залишити її посеред океану».

Клас мовчав.

По дитячих очах було видно, що їх глибоко вразила ця історія і що сьогодні вони зрозуміли, що перше враження може бути оманливим.

Ось чому ніколи не варто судити про людей і їхні вчинки поверхнево, адже ми багато чого можемо про них не знати. Ми завжди оцінюємо тільки обкладинку. Ніхто і не думає дивитись у глиб, адже саме там знаходиться те, чого ми насправді шукаємо. Пам’ятайте, що перше враження про людину буває дуже часто оманливим. Тому, щоб дізнатись про співрозмовника, потрібно з ним провести деякий час, аж тоді ви будете більше знати і дізнаватись один одного.