Із чоловіком ми у шлюбі уже багато років. У нас двоє дорослих синів 12 і 15 років. Уже віддавно ми плануємо про розширення. Було багато варіантів: продати цю, купити троячку в новобудові, або взагалі побудувати заміський будинок. Вирішили збирати гроші, а там – як вийде.
А у мого чоловіка є мама і сестра. Ця сестра «найнещасніша» жінка в світі. Народила дочку поза шлюбом, потім вийшла заміж за якогось дивака, з яким одразу ж і розлучилася. Я взагалі уникаю з нею спілкування. Дивна жінка.
Мама чоловіка живе в окремій, але дуже старій квартирі. Вона майже розвалюється, ремонт там робити марно. Чоловік почав говорити: ну як так, мама в таких поганих умовах живе, а ми тут «жируємо» в двійці ?! Може, візьмемо її до себе?!
Але куди, дві кімнати всього! Тоді він запропонував купити мамі житло за наші гроші, продавши майже за безцінь її квартиру. Мені це не сподобалося, але розуміла – якщо що, квартира внукам дістанеться. У результаті наших розмов, все ж таки квартира для мами чоловіка була куплена.
При покупці квартири чоловік все оформив на матір: вона одна власниця. Мені звісно він нічого не сказав. І як тільки вона стала власницею квартири, відразу пішла у неї розмова про дарчу для своєї дочки і внучки.Про нас навіть розмови не було, враховуючи, що це наші із чоловіком гроші.
Дізнавшись про це, я відразу сказала чоловікові, щоб поговорив з матір’ю і щоб не було навіть мови про «нещасну сестру», яка халяву любить. Після розмови із чоловіком свекруха подзвонила, почала плакатися, нести якусь нісенітницю: «Ну ви у великій, гарній квартирі живете, а як же бути моїй донечці?».
Але ця донечка туди і копійки не вклала. Ну невже квартиру, яка куплена за наші гроші, вона віддасть своїй доньці. Невже я вже зробити нічого не зможу, щоб моїм дітям ця квартира дісталася? І як я могла так необачно поступити?