Зі своїм чоловіком, Дмитром, ми прожили шість щасливих і наповнених радістю років у шлюбі. У нас появилась дитина, а чоловік став успішним бізнесменом. Про таку сім’ю я могла тільки мріяти ! Однак моє щастя виявилось дуже крихким!
Я почала помічати, що мій чоловік різко охолов до мене, та поміняв своє ставлення до синочка, спочатку я пробувала знайти цьому пояснення, аргументуючи це тим, що у нього багато роботи, але потім зрозуміла, що причина в іншій жінці! Вона надзвичайно сильно привернула його увагу, зберегти свою сім’ю, виявилось зовсім не можливо!
Я не стала просити чоловіка на колінах залишитись, якщо він підготував документи про розлучення, то це багато про що говорить.
Читайте також Зараз я вже розумію свою провину, починаю згадувати свою поведінку й аж гидко. Невістка ж так горнулася до мене, намагалася сподобатися та стати дочкою, а я не прийняла її
Я зібрала речі та пішла в нікуди. Наше спільно нажите майно чоловік завчасно оформив на себе, його зв’язки дали свій результат.
І можливо, я б і справилась сама, але мені немає де жити та поки немає роботи. На цей момент, я не маю жодної змоги забезпечити ні себе ні свого синочка. Просила чоловіка залишити синочка у себе, хоча б до того часу поки не встану на ноги, але виявилось що йому зовсім байдуже.
Але мова зараз не про мене, а про нашого спільного синочка. Так склалось, що у мене немає батьків, а я сама з маленького села, до якого, як ви самі розумієте, немає сенсу вертатись, тому що там немає майбутнього ні у мене, ні у дитини. Просила чоловіка допомогти, але у відповідь тільки чую докори й те, що я як зозуля, намагаюся підкинути дитя в чуже гніздо. Говорила зі свекрами, але і тут зіткнулась з байдужістю і нерозумінням.
Я намагаюсь не опускати руки, але проблеми продовжують сипатись зі всіх сторін. Чому таке відбувається з людьми? Розумію, можливо до мене пройшла любов, але в чому винен наш син?Чому він кидає його в той момент, коли так необхідний ?