Зараз я вже розумію свою провину, починаю згадувати свою поведінку й аж гидко. Невістка ж так горнулася до мене, намагалася сподобатися та стати дочкою, а я не прийняла її

Мені вже 60 років. Я живу у великий трикімнатній квартирі у центрі міста геть сама. Раніше я жила звичайним життям. У мене завжди були якісь справи: я працювала, займалася домашнім господарством та просто проводила час із чоловіком. А тепер у мене немає нічого.

Син у мене просто чудовий! Гарний, розумний, веселий. Зараз займається власним бізнесом й доволі успішно. Дружина у нього є Марина та двійко дітей: Хлопчик і дівчинка. Все б чудово, але з невісткою стосунки у мене дуже непрості.

Мене особисто ця тема ніколи не лякала, адже я звикла до того, що у невістки та свекрухи стосунки складні. Так було й у моїй молодості. Матір мого чоловіка ніколи мене не любила, але я не звертала на це уваги. А коли невістка з’явилася у мене, то я ставилася до неї так, як колись до мене. Я завжди думала, що вона не ображається, але виявилося, що Марині було від цього дуже гірко.

Читайте також  Підходить до мене, посміхається: «Сьогодні тут весь день кастинг проводжу! Дружину знайти в наш час дуже складно!». Я його запитала: «Ви серйозно? Чи про кастинг – це просто невдалий жарт?», Він відповів: «Які жарти ? Уже не перший рік в пошуку!Претенденток багато, з усіма потрібно знайти час зустрітись. Потім з минулими конкурсантками по другому … потім по третьому … »

Зараз я вже розумію свою провину, починаю згадувати свою поведінку й аж гидко. Вона ж так горнулася до мене, намагалася сподобатися та стати дочкою, а я не прийняла її. От тепер страждаю. Сиджу у своїй фортеці на самоті. Внуків я майже не бачу, тому що в гості до мене вони не приходять. Навіть син раніше до мене більше тепла відчував, а зараз ніби чужі люди. Онуків бачу лише тоді, коли вони повз проїжджають і то, забігають на 10 хвилин, аби просто привітатися й біжать далі.

Я ж просто мрію, щоб мені онуків хоча б раз на канікули привезли. Я знаю, з дітьми важко, але це ж приємні клопоти. Невістка відпускати не хоче й постійно наголошує на тому, що там у них поряд гуртки та репетитори, а возити їх до мене немає можливості. Звичайно я розумію, що це моя вина, я скоїла помилку і я готова її виправляти, але невістка геть не дає мені шансів.

Чому вона не хоче йти на контакт? Вона ж знає як мені самотньо вдома. Іноді встаєш вранці й просто вити хочеться. Навіть поговорити ні з ким. А найстрашніше, що у майбутньому Марина може повторити мої помилки та стати такою ж свекрухою.

Син також перестав приїжджати. Він звичайно не каже мені чому, але здогадуюся. Якщо Марина не хоче зі мною спілкуватися, то робити цього не хоче вся її сім’я. Будувала-будувала своє життя, а на старість залишилася ні з чим.