Одного вечора, повернувшись з роботи, я застав дружину, яка сиділа за столом і заливалася слізьми

Знаєте, на початку наших стосунків, моя дружина намагалася мати ідеальний вигляд абсолютно в усьому за що б не бралася. І працювала на роботі, і в той же час чудово справлялася з домашніми справами, займалася городом і була справною господинею. А на кухні які тільки страви не готувала. Ще через пару років ми стали батьками неймовірної дівчинки, це було в розпалі важких дев’яностих років. Зарплату нам не виплачували місяцями, а будь-які речі чи продукти були в дефіциті.

Минув деякий час і ми з дружиною віддали нашу донечку до дитячого садочка. Завод, на якому ми працювали – закрили. Моя дружина влаштувалася торгувати на ринок, де протягом усього дня стояла в холоді на морозі. Я ж знайшов роботу на станції технічного обслуговування автомобілів — автослюсарем, проте ми ледве зводили кінці з кінцями. Одним словом — виживали.

Читайте також У чоловікових батьків у власності цілих три квартири. В одній вони самі живуть, а інші дві – здають в оренду. А у нас з Богданом троє маленьких дітей, власного житла не маємо, а орендуємо маленьку квартиру.

Одного вечора, повернувшись з роботи, я застав дружину, яка сиділа за столом і заливалася слізьми. Мовляв вона втомилася придумувати, як і що готувати для нас, якщо нічого зовсім не було. Вчора ми їли макарони з яблуками, а сьогодні саме пюре з картоплі. Дружина поставила вечерю на стіл і пішла в іншу кімнату.

Наступного вечора, коли дружина прийшла з своєї роботи – вона присіла поруч зі мною на дивані і сказала, що більше не хоче працювати ні вдома, ні на кухні.

Вечеряли ми з донечкою тим пюре, яке залишилося від учорашньої вечері. Так тривало кілька наступних днів. Скажу чесно, мене це почало дратувати, а тоді я почав довго думати і зрозумів, наскільки важко моїй дружині доводиться працювати на базарі. Простояти цілий день на морозі чи дощі — не кожен витримає. А як повертається додому – то змушена ще цілий вечір стояти біля плити, щоб нагодувати нас всіх.

Знаєте, справді було дуже складно, але ми змогли пережити всі труднощі.

Тому я хочу звернутися до всіх-всіх жінок: якщо ви втомлюєтеся від однієї роботи — не робіть через силу іншу роботу. Вам також потрібний відпочинок, полежати в обіймах люблячого чоловіка, пригорнутися до ніжного дитя… І якщо ваша друга половинка — нормальний чоловік, то він зможе все зрозуміти і вчасно підставити своє мужнє плече. А якщо ж ні, то повірте, вам не потрібен такий чоловік!