На нічному чергуванні в лікарні був лише лікар-хірург та медсестра. О другій ночі в ординаторській пролунав дзвінок з приймального відділення. Санітари привезли швидкою нетверезого чоловіка. На вигляд він відразу здався неприємним.
Як тільки він потрапив у стіни лікарні почав робити якісь різкі і нахабні дії. Спочатку встав з візка, потім кричав на черговий персонал, плювався, вживав нецензурну лексику. А як тільки йому почали робити зауваження, почав на зло поводитися ще гірше.
Нарешті вдалося перейти на етап огляду. Виявилося, що у чоловіка були болі внизу живота. Та це не заважало йому чіплятися до всіх і далі. Потім особлива увага припала на медсестру.
Читайте також Почали сваритися за землю, на якій стояла стара глиняна хатина.
Катя була дуже скромною дівчиною, тож за декілька хвилин такого ставлення до себе, не змогла стримати сліз і пішла в істериці у своє відділення. А лікар-хірург також не витримав цих приступів агресії і викликав чергового лікаря.
Читайте також Почали сваритися за землю, на якій стояла стара глиняна хатина.
Цього лікаря звали Микола. На вигляд здавався завжди строгим і зосередженим, та персонал знав, що це людина невимовної доброти. У чоловіка був високий зріст і трішки зайвої ваги.
Миколу Степановича всі поважали і обожнювали у своєму відділенні. Та саме в цю ніч він був втомлений після довгої операції і мріяв про якусь годинку сну, поки дзвінок з приймальної не порушив всі його плани. Та сперечатися ні з ким не став. Якщо треба – то треба.
Микола Степанович крізь дрімоту встав і поспіхом схватив стетоскоп. Йшовши довгими коридорами, він все ще продовжував протирати очі, змушуючи організм прокинутися і увімкнутися в роботу.
А як всі чекали появи цього лікаря. Рахували секунди до того, коли чоловік з’явиться в дверній рамі. А Микола Степанович так і не усвідомив, що після операції забув переодягнутися і зараз іде на огляд в брудному халаті, на якому чітко видні краплі кр0ві.
Ви б бачили реакцію того невихованого хлопця, коли лікар зайшов у такому вбранні. Всі його різкі рухи зникли, як і не було.
– Які у вас скарги? – запитав лікар сонним голосом, солодко позіхаючи.
– Вибачте, але я все придумав. У мене нічого не болить і жодних скарг на здоров’я я ніколи не мав. – закричав поспіхом чоловік. За секунду його уже не було в приміщенні.
Микола Степанович взагалі нічого не зрозумів. Та зайвих запитань у нього не було, адже в перспективі – міцний сон.
Медсестра довго трималася, аби не засміятися на всю лікарню. Та стримуватися уже не було сил. Перед нею стояв лікар з халатом закрапленим кр0в’ю і розстібнутим до пояса, а на шиї висів кип’ятильник з ординаторської.