Закінчивши навчання я вийшла заміж, направду, тоді нічого не вміла готувати їсти, ні підтримувати чистоту, однак старалася бути хорошою дружиною. Перших пару років ми з Андрієм жили добре, однак зараз все по-іншому. Все змінилося після появи дітей. Вихованням дітей займаюся я, домашня робота також вся на мені. Андрія дуже люблю, не уявляю свого життя без нього, однак цей побут з ним мене дуже дратує. Він вважає, що мої домашні обов’язки виконувати надзвичайно легко, тому й допомагати мені також не потрібно.
Все, що він робить – це ходить за мною, і робить зауваження, що я зробила не так. Краще б вже взяв дітей на прогулянку, щоб я могла спокійно прибрати та щось зварити. Хоча я і говорю йому, що дуже втомлена, він в це не вірить. Прошу допомоги, натомість розумію, що він мене ігнорує. Останнім часом взагалі став мене і дітей уникати, постійно без настрою, схоже, що переживає кризу середнього віку.
Читайте також: – Я усиновила Максимчика. Так у мене з’явилася дитина, багато сил на це пішло… ніколи не думала, що всиновити дитину так важко.
Спершу я злилась на нього, плакала, однак досвід показує, що від сліз гірше лише мені. Вирішила робити все по-іншому: тепер я не стіраю йому одяг, і не готую. Абсолютно. Хочу наголосити на тому, що готую я смачно, подобається усім, окрім Андрія, він просто вже сам не знає, чого хоче.
Андрій перші дні вдавав, що нічого не сталося, а потім почав псіхувати, сам собі готував їсти, загалом вистачило його на пару днів. Останній вечір прийшов з роботи, спитав, що буде на вечерю. Я і відповіла – що собі сам приготуєш! Я тебе, Андрію, вирішила послухати, і не братися за те, чого не вмію робити.
Того ж вечора, Андрій просив вибачення, з того часу зауваження у свою сторону від чоловіка я ще не чула. Ось так я навчилася, що не варто дозволяти комусь витирати об себе ноги.