В одному селі жила багатодітна сім’я – чоловік, дружина і четверо дітлахів.
Усе життя господар будинку важко працював і намагався забезпечити своїх близьких усім необхідним.
Щонеділі дружина водила дітей до храму, на службу. Однак глава сім’ї відмовлявся ходити до церкви, і на запитання дружини, чому він не ходить, завжди відповідав одне й те саме: “Ти йди. А я зайнятий”.
У господаря будинку була звичка. Яку б справу чоловік не починав, навіть найнезначнішу, завжди промовляв: “Боже, допоможи!” або «з Божою допомогою”. Без цих слів він не брався ні до якої роботи. Тому за своє довге життя він велику кількість разів звернувся до Бога, і таку ж кількість справ переробив з Божою поміччю.
Читайте також Чи є шанс в українців відновити зруйноване житло
І ось настав час чоловікові відходити.
– Давай я покличу священика, – обережно запропонувала дружина, – щоб ти посповідався і причастився.
Після слів дружини, чоловік задумався. За мить у нього перед очима проминуло все його життя – в працях і турботах. Він згадав, скільки разів дружина пропонувала йому піти до храму, і скільки разів він відмовлявся, посилаючись на зайнятість.
Несподівано чоловік зробив зусилля, з великими труднощами встав із ліжка і сказав дружині:
– Не клич священика. Я сам піду до храму. Господь стільки раз приходив до мене, а я до Нього – жодного разу!
Потім він обернувся до дітей і сказав:
– Якими б зайнятими ви не були, не втрачайте можливості прийти до Бога.
Пам’ятайте – Господь має набагато більше клопотів, але завжди допомагає нам, як тільки ми до Нього звернемося!