У шлюбі з Іриною, ми перебуваємо вже протягом 20 років. Я її підтримую та оберігаю. Скоро у наших дітей розпочнеться самостійне життя. Один випадок у моєму житті знову розбудив сильні почуття до неї. Я пристрасно її кохаю, як колись. Як це сталося? Якраз хочу поділитися своїм секретом, можливо, комусь стане в пригоді моя порада.
Одного разу ми сиділи з друзями в барі, пили пиво та розмовляли про чоловічі справи. За сусіднім столиком веселилася компанія молодих жінок. Ми трішки випили, тому у всіх добряче розв’язався язик. Почали залицятися, знайомитися. Недалеко від мене сиділа Оксана. Не зводила з мене свого погляду. Вона була досить симпатичною. Після кафе ми разом поїхали на таксі, я її провів до під’їзду, ми обмінялися номерами, і навіть поцілуватися встигли.
Читайте також Притча про два яблука, яка навчить Вас не робити поспішних висновків
Коли я повертався додому, то думав над тим, чи потрібна мені ця Оксана? Вона, не була проти зустрітися ще раз. Обнімала мене, коли ми їхали в авто. Я навіть, зателефонував їй вночі, перед тим, як зайти у квартиру, щоб дізнатися, чи все добре. Вона мені ніжним голосом відповіла, що все добре. Тієї ж секунди усередині в мені все заклекотало від її спокусливого тону. Ми домовилися зустрітися в кінці тижня. У думках будував плани, куди б я міг її запросити.
Я тихо відкрив двері, у квартирі було спокійно. Всі вже давно спали. Став швиденько роздягатися. Вийшла моя дружина, щось запиталася мене, я відповів. Потім подумав, що коли я буду з Оксаною, то дружині потрібно буде постійно брехати, і придумувати нові причини, чому я запізнююсь на вечерю. Оксану потрібно буде водити в ресторани, винаймати кімнату в готелі, ставити телефон на авіарежим, щоб дружина не надокучала своїми дзвінками, потім швидко бігти додому, від сорому ховати очі. Чи потрібно мені все це? Я не хочу розлучатися. Іра справді чудова дружина.
«А чому мені просто не почати залицятися до своєї дружини?» – промайнула божевільна ідея. Зранку я приніс Ірі великий букет червоних троянд. У неї було здивоване обличчя: «Невже я про щось забула?». В неділю ми пішли в ресторан, танцювали до самого ранку, а потім у нас була пристрасна ніч. В її очах почав з’являтися вогник, такий як був колись. Вона старалася теж проявляти ініціативу. Я все частіше бачив її посмішку. Наші діти навіть почали сміятися з нас: мовляв, поводимося як закохані. Я радий, що вчасно зупинився і не зробив фатальної помилки, яка б коштувала мені дуже дорого.