Повчальна притча про те, які молитви чує Господь

Жив давно -давним один старенький монах , який ревно молився за людей. Одного разу старець звернувся, до Господа в молитві:
-Боже сказав він: так багато людей ходять в церкву, моляться, а живуть так само погано, і милість Твоя Господи, ними не пізнанна, невже не чуєш Ти їхніх молитов?

З цими думками він поринув у сон. І здавалося йому, ніби сяючий ангел, обійнявши крилом, підняв його високо-високо над землею. У міру того, як вони піднімалися вище і вище, все слабкіше і слабкіше ставали звуки, що доносилися з поверхні землі. Не чути було більше людських голосів, затихли пісні, крики, весь шум метушливого мирного життя. Лише часом долітали звідкись гармонійні ніжні звуки, як звуки далекої лютні.

— Що це? — запитав старець.

— Це святі молитви, — відповів ангел, — тільки вони чуються тут.

— Але чому так слабо звучать вони? Чому так мало цих звуків? Адже зараз весь народ молиться в храмі?

Ти хочеш знати? – промовив ангел, тоді  дивись.

Далеко внизу виднівся великий храм. Чудесною силою розкрилися його склепіння, і старенький монах міг бачити все, що робилося всередині. Храм весь був заповнений народом. Священик у повному обладунку стояв біля вівтаря. Йшла служба. Яка служба — сказати було неможливо, бо жодного звуку не було чутно.

Аж раптом побачив хор, обрадувався, хор то, напевно, почую— подумав старець. Регент вдарив камертоном по коліну, підніс його до вуха, витягнув руки і дав знак починати, але як і раніше панувала повна тиша. Дивитися було дивно-дивно: регент махав руками, притупував ногою, баси червоніли від натуги, тенора витягувалися на носочках, високо піднімаючи голову, роти у всіх були відкриті, але співу не було.

«Що ж це таке?» — подумав монах. Він перевів очі на тих, хто молилися. Їх було дуже багато, різного віку і становищ: чоловіки і жінки, старі і діти, купці і прості селяни. Всі вони хрестилися, кланялися, багато щось шепотіли, але нічого не було чути. Вся церква була німа.

— Чому це? — запитав старенький монах.

— Спустимося і ти побачиш, і зрозумієш. — сказав ангел.

Вони повільно, ніким не видимі спустилися в самий храм. Ошатно одягнена жінка стояла попереду всього натовпу і, мабуть, старанно молилася. Ангел підійшов до неї і тихо торкнувся рукою. І раптом старець побачив її серце і зрозумів її думки.

Читайте також:Кожна нова людина, яка з’являється в нашому житті, має виконати свою місію

«Ах , ця противна Олеся , із дому навпроти! — думала вона. — Знову в новому капелюсі! Чоловік — п’яниця, діти — голодранці, а вона хизується!.. Бач як вирядилась!..»

Поруч стояв купець в хорошій одежі, і задумливо дивився на іконостас. Ангел торкнувся його плеча і перед старцем зараз же відкрились його потаєні думки: «…Яка прикрість! Продешевив… Такого товару тепер нізащо не купиш! Не інакше як тисячу втратив, а може, і півтори…»

Далі виднівся молодий селянський хлопець. Він майже не молився, а весь час дивився ліворуч, де стояли жінки, червонів і переминався з ноги на ногу. Ангел доторкнувся до нього, і старець прочитав у його серці: «Ех, і краля Оксанка!.. Всім взяла: і обличчям, і манерами, і роботою… От , би таку дружину! Піде чи ні?»

І багатьох торкався Ангел, і у всіх були подібні думки, порожні, пусті, життєві. Перед Богом стояли, але про Бога не думали. Тільки робили вигляд, що молилися.

— Тепер ти розумієш? — запитав Ангел. — Такі молитви до нас не доходять. Тому і здається , що всі вони , немов німі.

В цю хвилину раптом боязкий дитячий голосок виразно промовив:

— Господи! Ти благий і милостивий… Спаси, помилуй, зціли мою маму!

У кутку на колінах, притулившись до стіни, стояв маленький хлопчик. В його очах блищали сльози. Він молився за свою хвору маму. Ангел доторкнувся до його плечей, і старець побачив дитяче серце. Там були скорбота і любов.

— Ось  які молитви, чути у нас! — сказав ангел.
Ця чудова притча, показує нам, що тільки щира молитва, яка лунає з наших уст, буде почута Господом. Будьмо смиренними у своїх серцях! Нехай наші молитви, будуть почутими!