З Антоном дівчина почала зустрічатися одразу після школи, все було добре, якби батьки не були проти цих стосунків. Вони проводили весь час разом і з кожним днем стосунки ставали дедалі міцнішими. Навіть друзі стали заздрити цій парі.
Товариш батьків дуже хотів собі Жанну в невістки і переконував у цьому її батьків. Він всіляко намагався познайомити дівчину зі своїм сином. Жанна не могла повірити в те, що відбувається. Батьки хотіли видати її заміж за цього хлопця, адже він був з заможної сім’ї. Антонові ж заборонили і на крок підходити до дівчини.
Читайте також Варвара не була щаслива з чоловіком, адже він взагалі не приділяв уваги власній сім’ї.
Дівчина сварилася з батьками, а її життя без коханого стало нестерпним. Як раптом запропонувала хлопцеві втекти від батьків. Але Антон не пристав на таку пропозицію – наполіг на розставанні, аргументуючи тим, що Жанна єдина донька і так поступати з батьками не можна.
— Я люблю тебе, але відпускаю. Ти для них єдина опора в житті. Тим більше вони праві, що я можу тобі дати? У мене нічого за спиною, а з цим хлопцем тебе чекає безтурботне життя. Якщо нам доля бути разом, то ми ще зустрінемося, — він востаннє обійняв дівчину і зник у темряві серпневого вечора.
В той момент обом було по вісімнадцять років.
Згодом Антон поїхав на заробітки за кордон та зник з життя дівчини. Від хлопця не було чуток. Батьки наполягали на тому, щоб донька звернула увагу на сина товариша, однак вона була переконана, що не може жити з тим, кого не кохає. Краще самотність, ніж сім’я із нелюбим.
Жанна вже заробила на власну квартиру та жила на самоті, а батьки продовжували чекати на те, що донька одумається. Вони тепер картали себе за такий вчинок, адже вважали, що це всього лиш дитяча любов.
Одного дня вона їхала додому з відрядження через малолюдне селище. Раптово зламалася машина й вона постукала в ближчу хатину, щоб її хоча б прихистили від дощу. Різким рухом відкрилися двері, а на порозі стояв чоловік. Жанна не могла повірити власним очам – це був Антон. У нього вже й з’явилася перша сивина. Ось така перша зустріч через цілих двадцять років!
Говорили вони аж до ранку, ділилися власними спогадами та розповідали, як склалося життя.
— Я ж казав тобі, що якщо нам судилося зустрітися, то доля зведе нас іще раз, — прошепотів їй Антон. — Правда, я так і не можу запропонувати тобі багатства. Але й досі люблю тебе.
Після цієї зустрічі, Жанна зібрала усі речі в місті, квартиру здала в оренду й сама поїхала до коханого. Вона спішила в це маленьке глухе село, але не вірила своєму щастю.