Ніхто не вартий великої поваги і вдячності як ті, що дали життя і зробили його для своєї дитини чудовим. Вони виховували і вкладали в своє чадо час і душу, вони віддавали себе.
Тато вчить були незалежними і сильними, чітко йти до своєї мети, вірити в себе, не здаватись. Мама — про важливість сім’ї, турботи, любові і одного будинку, який зветься домівкою.
Людина, позбавлена батьківської любові, не може любити і цінувати інших. Той, хто не цінує і не поважає своїх батьків, не житиме повноцінно. Його можна порівняти з деревом без коріння — він легко піддасться на зовнішній вплив і плисти за течією так, як стовбур дерева за вітром. Бо в нього нема справжньої домівки, місця, де можна зачепитись і почуватись у безпеці.
Така людина навряд чи зможе й своїх дітей любити повністю і «правильно». Через колишні помилки батьків у дитинстві, людина може не сформувати в своїй свідомості правильної моделі поведінки, правильної сім’ї. Але всі мають право на помилки і діти мають пробачати це батькам.
Батьки вже пройшли свій шлях, пройшли той, на якому зараз ви. Тож не нехтуйте їхніми порадами, звертайтесь до них по допомогу, визнавайте їхню мудрість.
Про батьків негоже говорити погано. Не забувайте про добро, яке вони для вас зробили.