Ми не примушуємо свекруху сидіти з онуками, вона це робить за власним бажанням. Але сина вона не любить, так мені відкрито говорить, що “внучку я люблю. А до нього я не відчуваю нічого”. Він для мене ніхто. Мене це дуже сильно ображає, адже діти обоє мої найдорожчі. Я розумію, це її право: любити або не любити когось. Але з першою донечкою вона часто спочатку сиділа, навіть суперечки були між моїми батьками і свекрухою, бо всі хотіли посидіти з малою.
Потім ці пристрасті стихли, а у свекрухи бажання допомагати нам суттюво зменшилося. Зараз бере внучку раз чи два на місяць і то, як заявила мені недавно, їй не цікаво з нею, вона їй мультики включає на весь день, а саме робит те, що їй треба: прибирає чи з сусідкою чаї розпиває. Зате перед подругами нахвалює себе, напоказ. Ну та добре, проблема не в цьому, а в тому, що вона вже діліть дітей: цю люблю, а цього – ні. Як так можна?
Читайте також: У такій родині справді багато любові та підтримки. Такі сім’ї, як наша заслуговують на захоплення, а не зневагу.
Недобре так дітей ділити на улюблених і ні. Поки синок маленький, він цього не розуміє, але я не хочу, щоб, коли підросте, він зрозумів, що до нього відноситься гірше, ніж до сестри. Дочку вона балує, ляльки дорогі купує, а маленькому нічого ще не подарувала, зовсім нічого.
Просто не хочу, що була різниця між дітьми. Коли син підросте, він це зрозуміє і йому явно буде не приємно. Незнаю, як мені зробити щоб такого не допустити.