Природно, чоловік такого не очікував. Він вважав, що все буде, як йому зручно, а він буде безтурботно розважатися зі своєю коллегою. «Я ж працюю, а діти повинні бути з мамою, я не знаю, як їх правильно виховувати», – і ще багато в такому ж дусі.

Після розлучення у чоловіка повна свобода дій. Він починає жити в своє задоволення, шукаючи молодших жінок. А ось жінка після розлучення залишається перш за все матір’ю і тепер їй потрібно виховувати дітей одній.

Простіше раз на місяць заплатити аліменти і ні про що не думати, насолоджуючись холостяцьким життям, витрачати зароблені тобою гроші на свої потреби, а не на те, що хочуть твої діти.

Читайте також А Славко зробив вигляд, що зі мною не знайомий.

У чоловіка з’явилася коханка, і він вирішив зі мною розлучитися, залишивши мені двох дітей. Я вже не дурна дівчинка, мені 34 роки, тому досвід є, так що я не пустила все на самоплив.

З першим чоловіком ми розлучилися, коли мені було 24 роки. Тоді я залишилася одна з маленькою дитиною, а чоловік все почав з чистого аркуша, немов мене з донькою і не було ніколи в його житті. Звичайно, всі турботи про дитину були тепер тільки на мені, я ж мама. А колишній мій тільки раз на місяць надсилає копійчані аліменти.

Через три роки я знову вийшла заміж. Я думала, що мій другий чоловік – справжній ідеал, адже він абсолютно не був проти того, що у мене є дитина від іншого чоловіка. Близько восьми років ми прожили в шлюбі і за цей час у нас появився син. Все було прекрасно, поки чоловік не повідомив мені, що у нього стосунки з колегою по роботі, тому йому потрібне розлучення.

На його думку, я повинна переїхати з нашої спільної квартири в мою однокімнатну, яку ми весь цей час здавали. А сам по можливості допомагатиме. По можливості?!? Я вже не вперше потрапляю в таку ситуацію, тому вже навчена.

Я йому сказала, що його нова любов – це його справи. Однак і спільну дитину він теж хотів. А в нашій країні у батьків рівні права і обов’язки.

Ділити квартиру я з ним не буду, не дивлячись на те, що це наше спільне нажите майно. Сказала йому, що дочку заберу з собою, а сина залишу з ним. Я теж в змозі платити аліменти і по можливості бачитися з дитиною.

Природно, чоловік такого не очікував. Він вважав, що все буде, як йому зручно, а він буде безтурботно розважатися зі своєю коллегою. «Я ж працюю, а діти повинні бути з мамою, я не знаю, як їх правильно виховувати», – і ще багато в такому ж дусі.

Батьки не зрозуміли мого вчинку, а знайомі всі засуджують. Але я не хочу теж жити з двома маленькими дітьми в однокімнатній квартирі, не маючи можливості налагодити своє життя. Я теж працюю і мені теж потрібно відпочивати. А синові потрібен батько. Моя мама досі мене намагається переконати і каже, що я потім буду шкодувати. Але я з нею не згодна.