Перейти до вмісту

Привіт, красуне, мене звуть Роза і мені 87 років, – сказала вона. – Можу я присісти поруч?

На одній з лекцій професор представив нам новеньку. У цей момент я відчула легкий дотик до плеча. Оглянувшись, я побачила маленьку сухеньку стареньку, усміхнену мені так відкрито, що мимоволі усмішка осяяла і моє обличчя.

– Привіт, красуне, мене звуть Роза і мені 87 років, – сказала вона. – Можу я присісти поруч?
Я заусміхалася і посунулася, щоб поступитися їй місцем.

 

Читайте такожНе знаю, як мені віддалитися від свекрухи.

 

– Звичайно, сідайте. Можу я дізнатися, що привело Вас до університету в такому невинному віці? – мені раптом захотілося жартувати.
– Я тут, щоб зустріти багатого чоловіка і народити йому купу дітей, – підморгнувши мені, посміхнулася бабуся.
– А якщо серйозно? – Роза подобалася мені все більше і більше …

– А якщо серйозно… Я завжди хотіла здобути вищу освіту і ось я тут, – відповіла Роза.

 

Після лекцій ми вирушили в студентську їдальню і разом пообідали. З цього дня ми впродовж трьох місяців обідали разом. Роза стала душею компанії майже всіх студентських тусовок. Всі студенти охоче спілкувалися з нею, ні разу не висловивши своєї неприязні.

 

В кінці семестру ми запросили її виголосити промову на випускному вечорі. Коли вона йшла до трибуни, листочки з промовою випали з її рук. Зніяковівши, Роза намагалася підібрати їх, але зібрала далеко не всі.

 

– Прошу вибачення, я стала такою розсіяною. Заради чоловіка я кинула пити пиво, тому від віскі я п’янію значно швидше, – пожартувала вона. – Я вже не зберу свої шпаргалки, тому дозвольте просто сказати мені, що я думаю.

 

Поки затихав сміх, вона прокашлялася і почала свою промову:

– Ми не перестаємо гратися, тому що ми дорослішаємо. Ми дорослішаємо, тому що перестаємо гратися. Є всього чотири секрети молодості, щастя і успіху. Ви повинні посміхатися і щодня знаходити щось смішне в житті. Вам необхідна мрія. Коли Ви перестаєте мріяти – Ви не живете.

 

Навколо нас стільки людей, які вжене живуть але вони навіть не здогадуються про це! Є величезна різниця між старінням і дорослішанням. Якщо Вам 19 років і Ви цілий рік будете валятися на дивані і нічого не робити – Вам стане 20. Якщо я проваляюся на дивані цілий рік і нічого не буду робити – мені виповниться 88. Немає нічого складного в тому, щоб стати старшим. Нам не потрібен талант чи дар для того, щоб постаріти. Дар в тому, щоб відкривати нові можливості для себе в змінах. Не шкодуйте ні про що! Старі люди зазвичай не шкодують про зроблене, вони сумують через те, чого вони не встигли зробити. А бояться смерті тільки ті, в кого надто багато жалю за нездійсненим.

 

Закінчивши свою промову фразою «З повагою, Роза», старенька повернулася на своє місце. Ми всі мовчали, переварюючи почуте.

Через рік Роза здобула вищу освіту, про яку вона так довго мріяла. А ще через тиждень її не стало.

 

Немає нічого складного в тому, щоб стати старшим.

Cтаріння – неминуче. Дорослішання – питання вибору