Привіт, матусю….Я приходив
До тебе, як і обіцяв…
Я собі місця не знаходив,
Поки тебе не обійняв.
Ти вперше міцно так заснула –
Ночі без сну дались взнаки…
Я сподіваюсь – ти відчула
Тепло синівської руки.
Я у твоє лице вдивлявся…
Ти так змарніла – слів нема.
Твій біль сльозами виливався.
Посивіла вся голова…
Моя рідненька, наймиліша,
Живи заради нас обох!
Життя – це саме найцінніше,
Що нам дарує Господь-Бог…
Цінуй його, благаю, мамо!
Живи і сонечку радій…
Як плачеш ти – мені так само,
Хоч вовком в чистім небі вий!
Читайте також: “Жорстока жінко, мати окупанта, будуєш свої плани на крові…”
Страждаєш ти – і я страждаю…
Всміхнешся ти – і я всміхнусь.
Я тебе сонцем зігріваю,
А ти – не тішишся чомусь…
Я завжди, мамо, буду поряд…
Я буду всюди – де не глянь…
Я буду тішити твій погляд,
Тільки тужити перестань!
Я житиму в твоєму серці,
В усіх портретах на стіні.
Прийду з дощами у веселці,
Взимку – з морозом на вікні.
Я завжди буду поряд, мамо.
Ти мусиш жити за нас двох.
Повір, я скучився так само.
Нас, ще колись, з’єднає Бог…
Автор: Зоряна Довгалюк