Я працювала далеко від будинку в якому жила. Часто доводилося добиратися додому пересадками. Коли вдавалося дійти до зупинки раніше потрібного, йшла в парк прогулятися.
Одного осіннього вечора, після роботи, я не мала сил прогулюватися, тому одразу сіла на зупинці чекати свій транспорт. Мою увагу привернуло світло, що блимало під лавою. Поглянувши туди уважніше, я знайшла чоловічий портмоне з телефоном. Якийсь номер, не вгаваючи, телефонував і я підняла слухавку. Це виявився власник пропажі, він попросив повернути все за винагороду. Ми домовилися про зустріч наступного дня.
Лев займався виготовленням меблів і в цьому портмоне були дані всіх його замовників. Хлопець сильно хвилювався, що втратить клієнтів, які йому довірилися. Майстру не залишалося нічого іншого, як повірити у людяність тієї дівчини, що вчора підняла слухавку й обіцяла зустрітися.
Читайте також Після цього я з нею не спілкувався та не бачився.
До призначеного місця він прийшов із великим букетом квітів і цукерками. Того вечора молоді люди вечеряли у невеличкому кафе, багато розмовляли та ділилися історіями про зроблене добро. Після цієї зустрічі вони більше не розлучалися.
Їхній донечці уже чотири. Дівчинка росте надзвичайно допитливою і активною. Вона тільки навчається бути людяною, але змалечку знає золоте правило: «Роби добро і воно тобі повернеться сторицею».