fbpx

Розмова Ангела із Авраамом. Прощення.

Ця притча дасть нам зрозуміти, що прощати потрібно всім. Не варто тримати образи, тим самим ви робите гірше тільки собі. Потрібно вміти прощати, бути дібрішим до людей, які вас оточуюють. Можливо з цією притчою ви вперше захочете пробачити людину, яка вас давно скривдила і будете жити щасливо!

Ангел посміхнувся. І посмішка його була доброю, якоюсь дуже світлою.

– Знаєш, Авраам, – сказав він, – людина не може проклясти іншу людину.

Я з побоюванням дивився на нього. До чого це він хилить?

– Людина взагалі не може нічого зробити з іншою людиною, – він знову посміхнувся, – навіть якщо вб’є його.

Я не розумів, до чого хилить Ангел, але слухав з цікавістю.

– Людина не може вселити іншій людині свої думки. Не може змусити дивитися на світ своїми очима, не може переконати іншу людину в своїй правоті.

Я заперечив:

– Але ж так буває. Багато людей нав’язує іншим свою думку.

– Ні, – похитав головою Ангел, – це той, інший, може повірити тобі. Ти – безсилий.

Ангел помовчав, дивлячись кудись у далечінь, потім продовжив:

– Зробити щось з іншою людиною – не у владі людини. Так влаштував Бог. Подобається тобі це чи ні.

Він замовк. Але мені хотілося пояснень.

– І?, – запитав я, поглянувши на нього показуючи, що хочу продовження.

– І все, що людина робить іншому, – він робить собі.

– Як це? – не зрозумів я.

– Дуже просто. Проклинаючи іншого, ти проклинаєш себе. Надихаючи іншого, ти надихає себе. Ображаючись на іншого, ти ображаєш себе. Даруючи іншому, ти даруєш собі. Посміхаючись іншому, ти посміхаєшся собі. Це закон.

– Чий?

– Його… – Ангел показав рукою кудись в небо.

Читайте також:То які ми, мамо? Бідні чи багаті? — Багаті, донечко, дуже багаті. Ми є одне в одного, ми здорові й любимо одне одного — ​це і є багатство. А все інше — ​це не так важливо. Страшно втратити близьку, рідну людину. А гроші втратити не страшно!

Ми помовчали.

– Чи правильно я зрозумів, – запитав я, – що, прощаючи іншого, я прощаю себе?

– Правильно, – кивнув головою Ангел.

Я замислився. Потім подивився на Ангела і сказав:

– Але я хочу пробачити. Правда, хочу.

Ангел похитав головою.

– Щоб уміти прощати, треба знати, що таке прощення, Авраам …

Мені стало цікаво.

– А що таке прощення?

– Прощення? – перепитав Ангел. – Це радість.

Я глянув на Ангела. Може бути, він все ж захворів? Або як це у них тут називається?

Ангел посміхнувся.

– Ні, Авраам, я не жартую. Прощення – це радість. Радість любові.

Він подивився в небо і додав:

– Це коли ти можеш зітхнути на повні груди, засміятися і сказати: «Дякую! Дякую тобі за те, що ти зробив для мене. Якщо захочеш, можеш зробити мені це ще раз! І ще! Можеш це зробити для мене стільки раз, скільки захочеш! І кожен раз я буду повторювати тобі: “Дякую!»

Я дивився на свого ангела, що стояв з розправленими крилами на краю нашої нескінченної дороги, і чомусь мені стало дуже легко. Навіть радісно. Напевно, тому, що я стояв з ним поруч, слухав його мелодійний голос і розумів – все буде добре!

І справді – все буде добре. Все, що людині дається, дається Богом. Які б труднощі нам не давались з верху, ми їх подолаєм. Бог не дає на того, що ми не змогли б осягнути. Людина насправді здатна на багато більше ніж вона думає. Потрібно тільки пам’ятати, що все потрібно робити з вірою в серці і думками з Богом.

facebook