Нас в сім”ї двоє. Я і моя сестра Оксана. Батьки Оксану більше любили, то було замітно не тільки мені. А потім, як вона вийшла заміж у сусіднє село за багатого фермера, так взагалі найкраща була їм дитина Оксанка. Все своє життя вони допомагають тільки їй. Оксана до батьків приїжджала лише на свята і то тільки за грошима. Сумки вона не брала, а от пачками гроші у батьків щей як брала. І так з року в рік, з’являлася на Різдво чи Великдень.
Зі мною все було навпаки. Коли я одружився, бачив, що батьки не люблять Марію, тому ми купили на сусідній глиняні хатину і стали там жити. Зараз мої батьки старенькі. Так, як я живу на сусідньому подвір”ї, то щоранку йду до них, допомагаю поратися по господарству, хоча не знаю для чого вони то все тримають, адже самі вже працювати не можуть, все на моїх плечах. За всім доглядаю я сам.
Батьки постійно допомагали лише дочці, все хотіли догодити багатому зятю. Минали роки, батьки постаріли, самі робити нічого вже не можуть: і город, і господарство їх все на мені. А я не можу до них не ходити, бо бачу як їм важко, шкода їх. Що би у них не сталося, одразу біжать до мене за допомогою. Мені батьки за все життя не дали ні копійки, нічим не допомогли, а я не можу їх залишити, бо вони мої батьки.
Читайте також: Я всім хотіла, як краще, а якось недобре вийшло. Тепер моя душа не на місці, навіть що робити не знаю.
Оксана жодного разу не приїхала допомогти матері ні на городі, ні хати побілити, ні попрати, все це роблю я сам. Не хочу, щоб це робила моя дружина, розумію, що вони їй чужі люди, нащо воно їй. Але найбільше мене засмучує те, що мама з батьком відкладають пенсію і гроші крадькома віддають сестрі, щоб я не знав. Бо то дочка!