Ще років тридцять тому в супермаркеті не можна було купити персиків. Їх можна було добути або на столичних ринках, або на півдні. А потім потрібно було везти їх додому в ящику з просвердленими дірочками під нижньою спальною полицею в поїзді далекого сполучення.
Так ось, один Добрий Чоловік купив ящик персиків і, дбайливо переклавши папером, віз їх на поїзді до себе додому в Сибір.
Добрий Чоловік дуже хотів доставити персики своїй сім’ї красивими і запашними, тому він періодично висував шухляду і перевіряв їх стан.
Читайте також:Безлад в домі? Як впливає на наше здоров’я та психічний стан.
Через кілька днів Добрий Чоловік з сумом виявив, що деякі з персиків почали підгнивати. Що в таких випадках треба робити? Ну звичайно, обрізати гнилі частини і з’їсти! Саме так наш герой і поступив.
Він прибрав те, що було вже неїстівне, і з’їв те, що з’їсти було ще можна: смак, звичайно, не такий, як у свіжого неушкодженого персика, кондиція не зовсім та, але їсти цілком можна.
На наступний день Добрий Чоловік зауважив, що ще кілька персиків були зіпсовані, і він знову їх з’їв. І так до самого Сибіру.
Що ж сталося в кінці шляху? А сталося ось що:
Коли Добрий Чоловік вже під’їжджав до свого рідного міста, він раптом усвідомив два факти. Перший факт, що всі персики закінчилися. Але другий факт був набагато сумніший: до нашого героя раптом дійшло, що за всю дорогу він ні разу не спробував жодного свіжого і доброго персика!
***
Зізнаємося, ця історія хоча б в якійсь мірі стосується кожного з нас. Ми часто відкладаємо щастя на потім, і це – помилка: щастя відкладати не можна.
Чомусь у людей є дивна звичка пов’язувати щастя з якимось результатом, якого неодмінно потрібно досягти, як у героя притчі – відкладається щастя насолоди персиками до приїзду в рідне місто.
Пам’ятаємо, напевно, зі студентських часів цих бідних тривожних відмінників, які, ледь вийшовши з екзаменаційної аудиторії, починають думати: “Ой, вже через два тижні треба наступний здавати, а я не впевнений, що знаю все так, як треба…”
Не можна скласти іспит і стати після цього щасливою людиною, бо негайно навалюються нові зобов’язання.
Щастя як не було, так і немає! Тому що щастя не там, десь далеко, воно у кожній миті й цінувати потрібно його весь час!