Ще за радянських часів став популярним «побутовий мазохізм», який продовжується до сьогодні. Іншого визначення і не придумаєш для жінок, які максимально виснажують себе, аби самій собі та іншим показати свою працелюбність.
Маю яскравий приклад. Моя сусідка, Оксана Олексіївна, має хвору спину та коліна. Та це не заважає їм мити підлогу руками. Жодних швабр, бо це лише для ледачих домогосподарок. Вона ж здійснює подвиг: жертвує своїм здоров’ям заради чистої підлоги.
Недалеко втікла і моя теща. Вона добре заробляє і могла б кожного місяця возитися по санаторіях зі своїм радикулітом. Натомість вона кожних вихідних копає картоплю і садить помідори на городі в селі. Мабуть, лише тоді «бджілка-трудівниця», яка живе всередині неї задоволена.
Ще один приклад — моя тітка. Її чоловік випиває і постійно потрапляє в негаразди, а вона його багатостраждальна дружина, яка постійно приходить на допомогу. Інколи мені здається, що тітка отримує від цього задоволення, особливо тоді, коли всі навколо починають їй співчувати і захоплюватися силою її духу.
Наші жінки вражають своєю терплячістю та жертовністю. Однак схоже, що вони не розуміють, що цим роблять гірше тільки собі. Задумайтеся, чи справді той чоловік варти ваш страждань, а мішок картоплі вашого здоров’я? Давно варто боротися зі стереотипами, які насаджують нам роками: «мами не втомлюються», «не народжувала — не жінка», «ти маєш дбати про свого чоловіка» і тому подібне.
Ніхто не оцінить ваших страждань і зусиль. Всім байдуже на це, навіть вашим найріднішим людям.
Змініть вектор руху. Направте свою енергію в ті речі, які принесуть вам задоволення для душі і тіла. За всіма турботами пролітають дні, а за ними спливає життя. Ви не зможете повернути час назад, тому почніть жити просто зараз.