Мені було тоді 18. Він був старший за мене, звали його Роман. Він не був схожий ні на кого, він був інший. Я закохалася у нього по справжньому, але не скажу, що він був гарний, просто поруч з ним я відчувала такі почуття, про які говорять в казках. Мамі він відразу дуже не сподобався і я, не послухавши її, переїхала до нього жити.
Він був ідеальний, ми дуже кохали один одного. Моєму щастю не було меж. І от раптом я дізнаюся, що чекаю від нього дитину, він дуже зрадів, бо хотів дитини. Але раптом якось все змінилося, перевернулося з ніг на голову. Від колишнього ласкавого і люблячого Романа нічого не залишилося. Він почав випивати, мене зовсім перестав поважати. Не ночував у дома, але потім засипав подарунками, клявся, що любить мене і ніколи мені не зраджував.
Я думала, що коли з”явиться дитина, все зміниться. Як виявилось я глибоко помилялася, все стало тільки гірше. Дитину Роман дуже любить, допомагає мені завжди, але до мене ставиться дуже погано. А останнім часом так взагалі, почав піднімати руку на мене.
Скільки раз я намагалася піти від нього, але завжди повертає мене і каже, що дорожче мене і сина у нього нікого немає. Що робити, не знаю, почуття почали проходити. Сподіваюся, що може ще вийде налагодити з ним відносини.