Роман з ненавистю поглянув на свою дружину:
— Ти крім солянки вмієш ще щось варити? Чи у тебе закінчилася фантазія? Не могла щось смачніше приготувати та порадувати свого чоловіка? Ось незаміжні жінки, як не мають чоловіків, готують всілякі кулінарні шедеври, а тобі ліньки. Всі тарілки, які дружина поставила на стіл, опинилися на підлозі. Роман навіть не випив склянку води. Гримнув дверима та пішов на роботу.
Галя прекрасно розуміла, звідки почалися всі біди. Це та Маринка, його колега каламутить воду. Є ж така категорія людей: вони завжди в курсі всього, все правильно роблять, а ще найкращі експерти у будь-чому.
— Всі мої друзі завжди дуже дивуються. Хоч я і не одружена, і не маю чоловіка, але у мене все виходить самотужки. Я вмію на машинці шити, і гачком. А коли вирішую щось приготувати, то запах доноситься аж до сусідів. Такої смакоти більше ніхто не зможе приготувати. Якщо чесно, то багато чоловіків готові були залишити своїх дружин та жити в мене. Але я досить принципова в таких випадках — мені чужого ніколи не потрібно.
Жінки, колеги Маринки, дивляться на неї та завжди сміються. Щось вона ніколи їх так і не пригостила своїми смачними стравами, а коли вони напросилися до неї в гості, то Маринка швидко занедужала і не хотіла нікого бачити. І один Роман завжди в захваті від Марини. Протягом дня він наслухається її казочок, а потім злим йде додому до своєї Галі. І всьо йому там не подобається: не така їда, не такий порядок, не така жінка. Ніякого вогнику більше немає, все йому таке буденне та сіре.
Читайте також А потім додав, що ми з чоловіком жебраки, тому що не спроможні купити йому навіть однокімнатну квартиру.
А Маринка завжди проявляє до нього знаки уваги.
— Ви Романе, надзвичайний красень, таких чоловіків залишилося дуже мало. Я б на місці вашої жінки боялася вас втратити.
Ось таким чином Марина добилася свого. Одного ранку Роман прокинувся і зрозумів, що дружина його більше не влаштовує. Він красень, добре працює, достатньо заробляє, а руки в нього золоті. Зібрав всі свої речі та сказав дружині, що йде від неї назавжди.
— Ти не цінуєш мене, Галю. Я самодостатній чоловік, а ти навіть біля мене не намагаєшся розвиватися.
Галина нічого не промовила у відповідь. Вона на секунду навіть подумала, що нарешті заживе спокійно та без скандалів, тому що останніх місяців три, життя з Романом стало просто нестерпним.
Як тільки та Маринка прийшла до них на роботу, все перевернулося з ніг на голову. Спочатку терпіла та закривала очі, тому що вже 20 років разом. Вже й діти почали дивуватися матері. Не розуміли, чому вона його пробачає.
Роман пішов жити до Марини, десь глибоко в душі він відчував себе переможцем. Перший місяць він ходив з високо піднятою головою, нарешті він має те, на що так довго чекав. Ось тепер його будуть щиро любити і смачно годуватимуть. А Марина справді намагалася йому догодити, але лише перший місяць.
Потім вона перестала за ним бігати і хотіла, щоб він теж проявляв увагу до неї.
— Романе, я купила пельмені. Якщо дуже голодний, то звари собі, — все частіше почав чути після роботи, — Дай мені гроші, я йду в салон.
Чомусь так і не побачив Роман тих смачних кулінарних шедеврів, про які Марина щодня йому колись розказувала. Все частіше його вечеря складалася лише з напівфабрикатів. Почав Роман згадувати Галинині страви. І як його дружина все завжди встигала.
Одного разу вирішив приїхати він до Галини. Вона й одразу не впізнала його: став таким худим, лише одні очі виблискували і все.
— Хочу повернутися до тебе Галю, ти мені зовсім не чужа.
Слухає його Галина і сміється:
— Що, Романе, вже і з Маринкою тобі щось не так? Так ти ж мені говорив, що заслуговуєш на краще, ось і вертайся звідки прийшов, а я тебе більше не прийму. Взагалі, шкодую, що раніше з тобою не розійшлася.