Що цим хотів добитися наш сусід, невідомо, але з того часу більше нас не чіпав.

Коли ми з Віктором одружилися, мої батьки подарували нам бабусин будинок, який знаходиться на краю міста. Раніше то було село. Але місто розростається, і будинок потрапив до околиці міста. Вулиця остання, тому там ґрунтова дорога. Скільки жителі не добивалися, щоб зробили нормальний шлях, чиновники обіцяють, але робити ще й досі не зібралися. Влітку і взимку їхати добре. Але коли весна чи дощова осінь, не проїхати. Грязь навкруги.

Ми з чоловіком вирішили спочатку поїхати на заробітки, щоб потім зробити ремонт у будинку. Адже жити будемо там. Для майбутніх дітей місце хороше, тиша навкруги, машини їздять не часто. Якраз перед тим, як нам їхати, на дорогу навозили щебінь. Дійшла таки черга і до нас. На тому і поїхали. Не було нас вдома два роки. Коли під’їхали до свого будинку, дорогу не впізнати. Сучасна асфальтована дорога.

Читайте також Іван Петрович приніс п’ять тисяч доларів, тільки щоб Ілля його не видавав.

Якраз починалося літо, тому ми вирішили не гаяти часу і зайнятися ремонтом у будинку. Що ремонтувати, що добудувати. До нас часто їздили машини з будматеріалами. І це нормально. Адже ремонт іде швидкими темпами. Кожен день потрібно підвозити якісь матеріали. Та одного ранку шлях нашій машині перегородив сусід. Він заявив, що дорогу робили за свої кошти, ми не брали участі, то і їздити тут він не дозволить. Гукне всіх сусідів, які підтримають його.

Ми з чоловіком переглянулися, що за нісенітниця. Іншої дороги до нашого будинку немає. Нам що в повітрі літати? Послухали чоловіка і поїхали по своїх справах. В обід. Коли машина навантажена їхала до нашого будинку, мені телефонував водій і повідомив, що його не пропускають. Ми з чоловіком швиденько поїхали додому, хто може не пропускати машину. Про вранішню розмову з сусідом ми вже й забули.

Коли під’їхали, побачили таку картину. Перед машиною з будматеріалами стояв трактор впоперек дороги. Так, що об’їхати неможливо. І розвернутися немає де. На це диво з дворів повиходили подивитися всі люди, які в той час були вдома. Сусід стояв перед трактором і дивився переможним поглядом. Мій чоловік хотів розібратися з ним по чоловічому, але я його зупинила. Ми зробимо по другому.

Я підійшла до купки людей, які стояли неподалік. Привіталася, розповіла чия я внучка. Потім запитала. Хто будував дорогу. Жінки відповіли, що вони не цікавилися, але говорили, що то все по плану будували.
– А ви вкладали свої кошти в будівництво?
– Та ні навіщо, якщо нам і так її будували.
– А наш сусід яку участь брав?
– Ніякої. До тих будівників також приставав. Все йому не так.
– Зрозуміло, дякую.

Ми з чоловіком підійшли до сусіда, чоловік сказав:
– Доставлення матеріалів з магазину нам безплатно. Але якщо йде затримка не по вині водія, то прийдеться платити. А в нас багато свідків, що це ви затримали машину. Тому заплатите за затримку. Якщо добровільно ні, то подам заяву до суду.

Коли чоловік почув, що йому прийдеться платити, швидко завів трактор і поїхав до себе на подвір’я. Машина проїхала до нашого будинку. Що цим хотів добитися наш сусід, невідомо, але з того часу більше нас не чіпав.