Спершу все було добре й ми мило спілкувалися, а потім відкрилися їх справжні наміри.

Мої батьки жили заможно, тож з дитинства я нічого не потребувала. У 17 років, закінчивши школу, вирішила довести, що досить самостійна й можу обійтися без їх допомоги. Поїхала на навчання в інше місто. На випускному курсі закохалася та вийшла заміж, правда чоловік мій виявився ще тю сволотою. Не минуло й року з дня нашого весілля, як я застукала Антона з коханкою у нашому ліжку. Похапцем зібрала речі й повернулася у рідний дім до батьків. Уже тут дізналася, що вагітна.

Повідомляти цю радісну новину колишньому чоловіку не збиралася. Мені від нього нічого не потрібно, вирішила народжувати для себе. Батьки моє рішення підтримали.

Читайте також Донька постійно просить мене посидіти з онуками.

Усі мої емоційні хвилювання та стрес позначилися на здоров’ї дитини. Денис, так я назвала сина, був хворобливим хлопчиком.

Після випускного, коли Денис збирався вступати до ВНЗ, у двері знову постукала біда. Не стало мого батька. Син обожнював та любив дідуся, тож його втрату переніс дуже важко. Не минуло й місяця, як за татом не стало й моєї єдиної дитини.

Жила тепер, неначе привід. Та й життям це назвати було важко, так існування. Робота – дім – робота. Друзів у мене було небагато, але після всіх бід я й з тими, що були, перестала спілкуватися. Батьки мали рідних, але з ними зв’язок я не підтримувала.

35 років я прожила як відлюдник. Жодної щасливої миті та радісного дня. Єдині, хто зі мною спілкувався – були мої сусіди. Приємна пара уже не молодих років Ольга та Борис. На моє 60-річчя вони подарували мені мобільний телефон. Пояснили, що не можна так жити та потрібно відновити спілкування з родичами. Їх онук Василь допоміг мені знайти номери рідних через соцмережі та показав, як користуватися телефоном.

Тепер всі вони стали приїздити до мене в гості, привозили продукти, деякі купували ліки, хоч я і не просила. Спершу все було добре й ми мило спілкувалися, а потім відкрилися їх справжні наміри. Якось ненароком вони стали цікавитися на кого я переписала квартиру. Спілкування заради вигоди я ніколи не потерплю, тож знову обірвала зв’язки з лицемірними родичами.

Квартиру вирішила переписати на онука сусідів. Вася хлопець хороший добрий. Завжди зі мною вітається, цікавиться моїм здоров’ям. Часто допомагає просто так за «спасибі». Коли б я не зателефонувала, ще жодного разу мені ні в чому не відмовив.