Спочатку дивувалася, що Ірина Миколаївна перестала мене зустрічати після роботи на майданчику. А пізніше згадала про ситуацію, як я гуляла з собакою і все стало зрозуміло..

Ірина Миколаївна, моя сусідка по сходовій площадці, жінка вже не молода, рідко сама виходить з дому, адже п’ять поверхів для неї серйозна  перешкода.І завжди просить допомоги в когось, щоб їй сходили за продуктами або ще щось.

Діти їй звичайно допомагають, але вона їх намагається зайвий раз не обтяжувати своїми проханнями та турботами. Найчастіше зараз жінка звертається до своїх сусідів, щоб, йдучи в магазин, заодно і їй щось купили.

Якось увечері повертаюся дуже вимучена з роботи додому і зустрічаю Ірину Миколаївну на майданчику, де вона мене вже з нетерпінням чекає не одну годину, знаючи в скільки я приходжу. І каже: «Ти ж зараз підеш з собакою гуляти, пройдися в сторону магазину будь ласка». І простягає мені  не малий список.

У мої плани це не входило, але не залишати ж стареньку жінку голодно, тому відмовити, звичайно, я не могла та й взагалі бабусю я дуже поважала, бо вона з доброю душею жінка. Беру список, заходжу за собакою і виходжу відразу на вулицю.

Читайте також:Надзвичайно ніжний шоколадний торт із сирною масою

Зайшла в магазин, купила все по списку, і поверталася додому з великою, важкою сумкою продуктів, розмірковуючи яку купу справ мені треба ще вдома переробити. І тут моя собака надумала зробити свою купу справ, і поки я була в своїх думках, зробила це прямо на дорозі. Дістала я з кишені, заздалегідь приготовлений пакетик, склала все туди, озирнулася, а контейнера для сміття поблизу немає, як і вільних рук теж, адже в одній руці важка сумка, а в другій повідок з собакою. Ну і не придумала нічого кращого, як покласти кульочок тимчасово, як я тоді думала, в магазинний пакет. Я його акуратно зав’язала, і поклала так, щоб він нічого не діставав.
Загалом, мабуть втома після довгого робочого дня позначилася, але про це я згадала не скоро . Спочатку дивувалася, що Ірина Миколаївна перестала мене зустрічати після роботи на майданчику. Потім сама вирішила до неї завітати і запитати чи не треба чого їй купити, а вона лише сухо мовила:

– Ні! – і зачинила переді мною двері. Я була дуже здивована, не розуміла чому так трапилось. Чесно скажучи було навіть образливо.

І лише через якийсь час мене осінило чому в моїй сусідці, раніше завжди привітній жінці, раптом сталася така зміна. Моя уява відразу ж намалювала картину під назвою «пакетик з сюрпризом». Можу тільки здогадуватися, що подумала в той момент про мене Ірина Миколаївна. Тепер вона навіть не вітається зі мною.

Я довго думала як підійти до неї та перепросити за цю ситуацію, але не знала як це зробити та що казати в оправдання. Та навіть, не знала чи турбувати її, щоб вона не турбувала мене. Нарешті знайшовся вихід, щоб вона не давала мені великий список і не доводилось б ходити в магазин. Але я так не могла. В мене дуже було погане відчуття. Тому я наважиласьпіти і об’яснитись.

Прийшла я до сусідки, постукала в двері, бабуся мені відкрила, побачивши мене вона не дуже зраділа, але я попросила все ж вислухати мене. Жінка почула все те, що сталось зі мною того вечора,спочатку не хотіла вірити, але пізніше я її переконала. За чашкою теплого чаю ми ще довго сміялись з цієї ситуації.