Степан сам зателефонував дружині та зізнався, що гроші взяв він. У нього тепер інша родина, молода жінка і йому потрібно її забезпечувати

Галина і Степан прожили разом 20 років. Діти вже давно виросли й маленькі турботи переросли у великі. Старший син Микола збирався одружуватися. Батьки вважали своїм обов’язком зробити сину весілля. У селі робити як такої й не було, тож Стьопа подався за кордон на заробітки.

Галина спершу була проти, не розуміла, як же це можна чоловіка самого так далеко відпустити. Хвилювалася дуже, та й чоловік був уже не молодий, здоров’я не те. Та що робити? Дитині допомогти потрібно. Іншого виходу не було. Добре хоч діти рано попередили про свої наміри, тож вони мали рік, щоб якусь копійку відкласти.

Галя, своєю чергою, від чоловіка не відставала. Працювала на фермі, а після роботи вдома порядки наводила. За господарством дивилася, худобу доглядала, на городі сама поралася, а ще ж на зиму потрібно було дров заготовити, закрутки зробити – і все сама. Та ніколи навіть слова не мовить, що втомилася чи відпочити хоче. Постійно з веселим настроєм ходила, ще й інших розраджувала.

Читайте також Мій ідеальний чоловік мав зовсім не ідеальну матір

Про себе ж не думала. Бувало заболить щось, а вона і мовчить, не признається. Так і йде працювати, зціпивши зуби. Степан дружину телефонував рідко. Роботи багато, ніколи йому розмовляти. Та коли й дзвонив, то тільки про свої турботи й розповідав. Ніколи в жінки не запитував, як справи, чи що турбує. Галя на те не зважала, головне, щоб у чоловіка все було добре.

Щомісяця Степан відправляв дружині гроші. Вона ні копійки звідти не візьме. Все відкладала, щоб сину гарне урочистість зробити. Щоб усі люди в селі говорили, який же пишний бенкет Василенки зробили своїй дитині. З такими мріями й засинала кожної ночі.

За три місяці до весілля повернувся Степан з заробітків. Схудлий, змарнілий. Галі здавалося, що за цих 9 місяців його відсутності він постарішав років на п’ять. Шкодувала жінка чоловіка, роботи ніякої не давала. Кожного дня м’ясні страви виготовляла, щоб догодити. А Степан і слова доброго не скаже. Тільки набурмоситься і лає дружину то за те, то за інше.

Галя не звертала уваги на таке відношення, була зайнята підготовкою до весілля. Наступного ранку Стьопа зібрався їхати у місто купити костюм синові. Микола чекав на нього уже там. Галя без задніх думок відправила чоловіка, а сама побігла на роботу. Ввечері, коли повернулася нікого вдома не застала.

Через годину жінці привезли на пробу коровай, що вона замовляла. Галя побігла до будинку взяти кошти, розрахуватися, але у шухляді, де зберігалися гроші не було ні копійки. Жінку млість вдарила. Як же це так? Куди гроші могли щезнути, вдома нікого не було. Може Стьопа взяв всі із собою, але навіщо йому так багато на один костюм?

За коровай розрахувалася зі своїх. Стала телефонувати Степану запитати, куди гроші поділися, але трубки ніхто не брав. Тоді зателефонувала синові й була шокована, коли почула, що Микола не збирався з татом сьогодні зустрітися і ніякого костюму йому ніхто не купував.

Через тиждень Степан сам зателефонував дружині та зізнався, що гроші взяв він. У нього тепер інша родина, молода жінка і йому потрібно її забезпечувати. Син не маленький, хай сам думає, де взяти гроші на весілля, а він важкою працею їх заробив, тож сам вправі ними розпоряджатися.

Галина насилу це все пережила. Урочистість сину таки зробила. Напозичалася грошей і обіцяла за рік все повернути. Степан дозволив собі на весілля власного сина не явитися. Він у свої 45 вирішив другу молодість пережити та розважався зі своєю коханкою. Микола від тата відмовився і всіма своїми силами підтримував та допомагав матері.