Сусідка не хотіла чекати, тому наступного ранку приїхала вже з нашим дільничим.

Якось літом, до нашого села приїхали люди обирати собі будинок для дачі.

Як я й думала, будинок продали. Через тиждень на нашій вулиці почався парад з машин, які спочатку вивозили все сміття та залишки будинку, а потім везли будівельні матеріали. Скільки незручностей приносило постійне гаркання та гепання робочих. Могли хоч домовитись про час тиші

Через довгих пів року все завершилось. Будинок добудували, зробили ремонти, та більш-менш облаштували подвір’я. Гуркоту стало набагато менше, я вже хотіла видихнути з полегшенням, так ні. Про це можна забути.

Одним прекрасним ранком, мені у двері постукала нова сусідка. Здалась вона мені милою та привітною жінкою, аж поки не відкрила рота. В руках в неї була мапа.

-Ви знаєте, що користуєтесь нашою землею, яку ми купили за власні кошти?!

Навіть не привітавшись кинула мені своїм грубим, геть не підхожий для такої зовнішності голосом. Така новина мене дуже здивувала. В цьому будинку й мої батьки жили, тепер ми, ні хто ніколи такого питання не підіймати. Аж ось на тобі.

Читайте також До хорошого швидко звикаєш. Хто ж тепер за те все платитиме?

— Що ви таке говорите?

-А вот, пасматрітє!

Жінка розгорнула мапу, яку тримала в руках й почала тицяти пальцем. Як виявилось, нашу нову сусідку не влаштовувало розміщення тину, який розділяв наші подвір’я. Він був якраз на межі, де вона хотіла посадити свої квіти. Через тин їй не вистачало місця, як вона планувала. Це питання стало для неї принциповим. Вона влаштувала сварку через це відразу на порозі. Не знаючи як відповісти правильно, сказала, що дочекаюсь чоловіка, тоді це питання вирішимо, попрощалась, та закрила двері.

Сусідка не хотіла чекати, тому наступного ранку приїхала вже з нашим дільничим. Напевно думала, що той поділить нас по правді та по чесності.

Мені стало смішно від абсурдності ситуації. Чоловік, який мав розв’язувати питання, зробив серйозне лице, походив вперед назад, сказав що в нього влади над цим немає, та похіхікуючи поїхав геть.

Сьогодні вже повернувся мій чоловік з відрядження. Я йому все розповіла. Й про нову сусідку, про її забаганки та дільничого. Він просто махнув рукою, та сказав, що пішов розв’язувати питання. Через декілька хвилин, роздався гуркіт. Це був наш тин.

Толік вирішив, якщо він так заважав сусідці садити квіти, то його можна просто забрати геть. Буде мов чисте поле — саджай квіти де хочеш. Відчуваю, назріває новий конфлікт, що у вікна підглядаємо до неї, або що…