Свекруха на останок сказала, що сім’я і шлюб – це не іграшка

Ми безмежно один одного кохали. Але людьми ми були дуже різними. Я трохи розбалувана, запальна, енергійна, наполеглива, балакуча та вперта дівчина. Євген – спокійний, небагатослівний, впевнений та прямолінійний. І також впертий.

Найбільше, що мене дратувало,  його непохитність в своїх рішеннях. Як вирішить щось – нізащо не переконаєш його вчинити чи думати по іншому. Я ж також хотіла, щоб було по моєму, тому що разу використовувала таку фразу: «Я піду від тебе, якщо щось!».

Читайте також Я ж вирішила, що коли постарію, буду лише отримувати задоволення від життя і ні над чим не думати.

І, очевидно, Євгена втомили ці мої викиди. Тому під час останньої сварки, яка почалась через те, що його чомусь не було цілу ніч дома, я знову сказала цю фразу і чоловік просто глянув на мене, його лице стало по-суворому спокійним і в той же час розчаровано-сумним. Євген взяв сумки та валізи. Склав мої речі та відвіз мене з речами до моїх батьків. Звідки забрав, туди і віддав. І на останок крикнув мені, що подає на розлучення.

Свекруха дуже сильно образилась на мене та зателефонувала, щоб виказати всі «хороші» слова про мене. Виговорившись ненайприємнішими для моїх вух словами вона почала розпитувати в мене, для чого я тоді взагалі прицшла в їх будинок, бо моя поведінка каже їй про те, що шлюб з її сином для мене більше якийсь експеримент та розвага, аніж серйозні відносини та справжнє кохання.

В той вечір я усвідомила, що сильно кохаю Євгена, усвідомила та покаялась в своїх провинах. Я пішла випрошувати в Євгена та в свекрухи пробачення. І ні тепер вже колишній чоловік, ні колишня свекруха не змінили своєї думки та не пробачили мене. Свекруха на останок сказала, що сім’я і шлюб – це не іграшка, яку можна якщо щось викинути, а потім знову почати гратись і я заслужила на розлучення, адже гралась в шлюб.